ущухати

УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), а́є, недок., УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), не; мин. ч. ущу́х, ла, ло і ущу́хнув, нула, ло; док.

1. Ставати слабшим, затихати, припинятися (про явища природи).

Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський);

Ущухла буря. Розійшлись хмарки І скрізь панує тиша урочиста (М. Вороний);

Хуртовина не тільки не вщухала, а ще розгулювалась. Поривний вітер шарпав голе гілля кущів під вікном (А. Головко);

Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (П. Колесник);

Кожного ранку солдати перш за все кидалися до вікон подивитися, чи не вщухла нарешті метелиця (З. Тулуб);

// Зменшуватися в дії, в силі її вияву; припинятися.

Вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (В. Гжицький);

В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухає круглу добу (О. Гончар);

// Робитися спокійним.

Ущухнуло море, і хвилі вляглися (Є. Гребінка).

2. Переставати звучати, лунати, чутися.

Гучна розмова укривала хату. Вона ущухла тільки тоді, як Педоря одчинила двері, щоб унести самовар (Панас Мирний);

Стрілянина не вщухала (О. Довженко);

Гамір на передовій поступово вщухав. Лише зрідка де-не-де постукували контрольні кулемети (О. Гончар);

Сомко звелів ударити своїм тимпанникам у срібні бубни. Ущухнув трохи галас (П. Куліш);

Рвонулося розкотисте “ура-а!” І вщухло враз (В. Бичко);

Дівочі верески не вщухають (В. Стус).

3. Робитися менш відчутним; угамовуватися (про відчуття, почуття і т. ін.).

Юлдаш перелетів через кінську голову. Прикрий біль шпигонув у ногу. З зусиллям хлопець підвівся. Біль у нозі не вщухав (О. Донченко);

В міру того, як Савченко говорив, запал у Валі став потроху вщухати (В. Собко);

[Мелешко:] Спробуйте поки ці таблетки – ручуся, біль моментально вщухне (І. Кочерга);

Відмірялись мрії, віддумались думи, всі радощі – вщухли, всі барви – погасли (В. Стус).

4. Замовкати, затихати.

Довго ще, далеко за північ, розбуркана молодь не вщухала (С. Васильченко);

Він знову підводить руку, .. але майдан не вщухає (Яків Баш);

Громада зовсім ущухла, дожидаючися, що скаже старшина (Б. Грінченко);

Пташки ущухли, звірина причаїлась (М. Коцюбинський);

Не вщухає скандал навколо приходу до влади в Австрії ультраправої партії Свободи (із журн.);

// перен. Заспокоюватися, переставати виявляти що-небудь (гнів, роздратування і т. ін.).

Бжеський ущух так само швидко, як і скипів, і бучно розреготався (З. Тулуб);

– Що новенького у волості, Якове? – запитав Євген Панасович, коли Ярошенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (В. Речмедін).