факт
ФАКТ¹, у, ч.
1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді.
Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (І. Франко);
Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (М. Коцюбинський);
// Приклад, випадок.
Бойчук оповів другий подібний факт – як в Ростоках Середніх теж двоє таких аматорів пішли грабувати один одного. Та ще й стрінулися десь на перелазі (Г. Хоткевич);
Важливо, що Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості (М. Рильський);
// Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності.
Жадаєте біографічних звісток? Подаю вам кілька фактів (М. Коцюбинський);
Книга Вахушті цікава як перша географія Грузії, як довідник, у якому зібрано велику кількість фактів (з наук.-попул. літ.).
2. Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує.
Так уже мене виховано і треба се приймати як факт! (Леся Українка);
– На кораблях брудні, сірі, обвітрені паруси, і саме цей факт мені хвилює кров (Ю. Яновський);
// чого. Наявність, існування чого-небудь.
– Да, – сказав слідчий, – справи ваші незавидні, товариші ковалівці. Факт злочину й махінацій на долоні (В. Кучер).
3. у знач. пред. Справді, безперечно, безсумнівно.
Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи! А тим часом це факт (М. Коцюбинський);
– У тебе після кожного бою ціла хмара ідей, – зауважив Сагайда, який, видно, уже звик до цього. – Факт, що мої вусачі дали жару. А ти все кричав, що партачимо (О. Гончар).
4. у знач. част., розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно.
– Відмовився [І. В. Мічурін] їхати. Чи ви бачили щось подібне? – Що ви кажете? – Факт (О. Довженко);
– Хоч і боягуз у тебе [гусака] хазяїн, а все ж таки він тебе викохав .. Кожну пір'їну твою пригладжував. Факт (О. Донченко).
(1) Доко́наний факт – те, що вже здійснилося.
Але тут ми, з ласки Сергія Антоновича, поставлені перед доконаним фактом: Черемашко у нас... (Ю. Шовкопляс);
Вона не залишала йому мiсця для сумнiвiв, хотiла, щоб вiн прийняв цю звiстку як факт доконаний i не такий, що мусив би дивувати (О. Гончар);
Король міг би перешкодити цьому шлюбові – а так він буде поставлений перед уже доконаним фактом (О. Авраменко, В. Авраменко);
(2) Фа́кти – упе́рта річ – переконливий доказ; те, що насправді існує.
○ (3) Факт той, що... у знач. прийм. – справа в тому, що...
А факт тим часом той, що я страшенно боюсь сеї постановки, і в Києві більше, ніж де (Леся Українка);
– Думаєш – дерлися [на скелі] хто як попало? Помиляєшся, брате... Для цього в нас є така штука – альпійський канат .. Факт той, що як один зірветься, то всі підтримають... (О. Гончар);
До аргументів дискусії треба залучити той факт, що слово відіграє мислетворчу роль (з наук. літ.).
◇ З фа́ктами в рука́х див. рука́;
(4) Сма́жений факт – пікантний факт, який став щойно відомим, і використовується журналістами, щоб викликати підвищений інтерес публіки.
Часто журналісти, не маючи чітких моральних орієнтирів, досвіду належного поводження зі словом, у гонитві за дешевою популярністю вдаються до пошуку “смажених фактів” (з наук. літ.);
Любителі “смажених” фактів;
Ста́вити / поста́вити пе́ред фа́ктом див. ста́вити;
(5) Факт [є (лиша́ється)] фа́ктом – незаперечна річ, безсумнівно.
Кому-кому, а мені то се навіть непростимо: адже я, очевидно, на “ідеолога” не вдався, бо я не публіцист (тут уже нічого не поробиш, факт фактом!) (Леся Українка);
(6) Факт той, зі сл. що. – основне; суть в тому.
А факт тим часом той, що я страшенно боюсь сеї [цієї] постановки, і в Києві більше, ніж де (Леся Українка);
– Думаєш – дерлися [на скелі] хто як попало? Помиляєшся, брате... Для цього в нас є така штука – альпійський канат... Факт той, що як один зірветься, то всі підтримають... (О. Гончар).
ФАКТ², у, ч., інформ.
Елемент чи група елементів бази знань чи моделі світу інтелектуальної системи.
Значення в інших словниках
- факт — факт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- факт — ФАКТ – ФАКТОР – ФАКТАЖ Факт, -у. Дійсна, невигадана подія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням якогось положення, висновку: неспростовний факт, очевидний факт, історичний факт, аналізувати факти. Фактор, -а. Літературне слововживання
- факт — Реалія, реальний випадок <�подія, явище>, приклад <н. ще один факт>; П. реальність, дійсність; (злочину) наявність, існування; мн. ФАКТИ, відомості, дані; ПР. правда, безсумнівно; ід. ФАКТ ФАКТОМ, (з нст. що) не підлягає сумніву. Словник синонімів Караванського
- факт — див. аргумент Словник синонімів Вусика
- факт — [факт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- факт — (-у) ч.; крим.; жарт. Статевий акт. БСРЖ, 619; СЖЗ, 105. Словник жарґонної лексики української мови
- факт — -у, ч. 1》 Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. || Приклад, випадок. || Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності. 2》 Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує. || чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- факт — (від лат. factum – зроблене) 1. Дійсна подія, явище. 2. Реальність, дійсність. 3. Назва зірки в сузір’ї Голуба. Словник іншомовних слів Мельничука
- факт — з фа́ктами в рука́х. Маючи переконливі докази; цілком вірогідно, точно. З фактами в руках дослідники довели, що Леся Українка завжди була активним громадським діячем... Фразеологічний словник української мови
- факт — ФАКТ (від лат. factum — зроблене, те, що відбулося) — філософське і загальнонаукове поняття, широко вживане в усіх галузях пізнання; має певний ряд смислових значень. Філософський енциклопедичний словник
- факт — НАЯ́ВНІСТЬ (існування чого-небудь десь, у якомусь місці), ПРИСУ́ТНІСТЬ, ФАКТ чого (щодо абстрактних понять). Фелікс розповів, як фашисти розмовляли між собою про те, що в комендатурі стурбовані наявністю київського підпілля (Ю. Словник синонімів української мови
- факт — Факт, -ту; фа́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- факт — ФАКТ, у, ч. 1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Фр., II, 1950, 314); Франко явився новатором у галицькій літературі. Словник української мови в 11 томах
- факт — рос. факт (від латин. factum — зроблене) — 1. Дійсна подія, явище. 2. Реальність, дійсність. 3. Фактичні результати в економіці (на відміну від планових). Eкономічна енциклопедія
- факт — Факт, -ту м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121. Словник української мови Грінченка