факт

ФАКТ¹, у, ч.

1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді.

Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (І. Франко);

Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (М. Коцюбинський);

// Приклад, випадок.

Бойчук оповів другий подібний факт – як в Ростоках Середніх теж двоє таких аматорів пішли грабувати один одного. Та ще й стрінулися десь на перелазі (Г. Хоткевич);

Важливо, що Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості (М. Рильський);

// Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності.

Жадаєте біографічних звісток? Подаю вам кілька фактів (М. Коцюбинський);

Книга Вахушті цікава як перша географія Грузії, як довідник, у якому зібрано велику кількість фактів (з наук.-попул. літ.).

2. Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує.

Так уже мене виховано і треба се приймати як факт! (Леся Українка);

– На кораблях брудні, сірі, обвітрені паруси, і саме цей факт мені хвилює кров (Ю. Яновський);

// чого. Наявність, існування чого-небудь.

– Да, – сказав слідчий, – справи ваші незавидні, товариші ковалівці. Факт злочину й махінацій на долоні (В. Кучер).

3. у знач. пред. Справді, безперечно, безсумнівно.

Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи! А тим часом це факт (М. Коцюбинський);

– У тебе після кожного бою ціла хмара ідей, – зауважив Сагайда, який, видно, уже звик до цього. – Факт, що мої вусачі дали жару. А ти все кричав, що партачимо (О. Гончар).

4. у знач. част., розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно.

– Відмовився [І. В. Мічурін] їхати. Чи ви бачили щось подібне? – Що ви кажете? – Факт (О. Довженко);

– Хоч і боягуз у тебе [гусака] хазяїн, а все ж таки він тебе викохав .. Кожну пір'їну твою пригладжував. Факт (О. Донченко).

(1) Доко́наний факт – те, що вже здійснилося.

Але тут ми, з ласки Сергія Антоновича, поставлені перед доконаним фактом: Черемашко у нас... (Ю. Шовкопляс);

Вона не залишала йому мiсця для сумнiвiв, хотiла, щоб вiн прийняв цю звiстку як факт доконаний i не такий, що мусив би дивувати (О. Гончар);

Король міг би перешкодити цьому шлюбові – а так він буде поставлений перед уже доконаним фактом (О. Авраменко, В. Авраменко);

(2) Фа́кти – упе́рта річ – переконливий доказ; те, що насправді існує.

○ (3) Факт той, що... у знач. прийм. – справа в тому, що...

А факт тим часом той, що я страшенно боюсь сеї постановки, і в Києві більше, ніж де (Леся Українка);

– Думаєш – дерлися [на скелі] хто як попало? Помиляєшся, брате... Для цього в нас є така штука – альпійський канат .. Факт той, що як один зірветься, то всі підтримають... (О. Гончар);

До аргументів дискусії треба залучити той факт, що слово відіграє мислетворчу роль (з наук. літ.).

◇ З фа́ктами в рука́х див. рука́;

(4) Сма́жений факт – пікантний факт, який став щойно відомим, і використовується журналістами, щоб викликати підвищений інтерес публіки.

Часто журналісти, не маючи чітких моральних орієнтирів, досвіду належного поводження зі словом, у гонитві за дешевою популярністю вдаються до пошуку “смажених фактів” (з наук. літ.);

Любителі “смажених” фактів;

Ста́вити / поста́вити пе́ред фа́ктом див. ста́вити;

(5) Факт [є (лиша́ється)] фа́ктом – незаперечна річ, безсумнівно.

Кому-кому, а мені то се навіть непростимо: адже я, очевидно, на “ідеолога” не вдався, бо я не публіцист (тут уже нічого не поробиш, факт фактом!) (Леся Українка);

(6) Факт той, зі сл. що. – основне; суть в тому.

А факт тим часом той, що я страшенно боюсь сеї [цієї] постановки, і в Києві більше, ніж де (Леся Українка);

– Думаєш – дерлися [на скелі] хто як попало? Помиляєшся, брате... Для цього в нас є така штука – альпійський канат... Факт той, що як один зірветься, то всі підтримають... (О. Гончар).

ФАКТ², у, ч., інформ.

Елемент чи група елементів бази знань чи моделі світу інтелектуальної системи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. факт — факт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. факт — ФАКТ – ФАКТОР – ФАКТАЖ Факт, -у. Дійсна, невигадана подія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням якогось положення, висновку: неспростовний факт, очевидний факт, історичний факт, аналізувати факти. Фактор, -а. Літературне слововживання
  3. факт — Реалія, реальний випадок <�подія, явище>, приклад <н. ще один факт>; П. реальність, дійсність; (злочину) наявність, існування; мн. ФАКТИ, відомості, дані; ПР. правда, безсумнівно; ід. ФАКТ ФАКТОМ, (з нст. що) не підлягає сумніву. Словник синонімів Караванського
  4. факт — див. аргумент Словник синонімів Вусика
  5. факт — [факт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. факт — (-у) ч.; крим.; жарт. Статевий акт. БСРЖ, 619; СЖЗ, 105. Словник жарґонної лексики української мови
  7. факт — -у, ч. 1》 Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. || Приклад, випадок. || Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності. 2》 Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує. || чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. факт — (від лат. factum – зроблене) 1. Дійсна подія, явище. 2. Реальність, дійсність. 3. Назва зірки в сузір’ї Голуба. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. факт — з фа́ктами в рука́х. Маючи переконливі докази; цілком вірогідно, точно. З фактами в руках дослідники довели, що Леся Українка завжди була активним громадським діячем... Фразеологічний словник української мови
  10. факт — ФАКТ (від лат. factum — зроблене, те, що відбулося) — філософське і загальнонаукове поняття, широко вживане в усіх галузях пізнання; має певний ряд смислових значень. Філософський енциклопедичний словник
  11. факт — НАЯ́ВНІСТЬ (існування чого-небудь десь, у якомусь місці), ПРИСУ́ТНІСТЬ, ФАКТ чого (щодо абстрактних понять). Фелікс розповів, як фашисти розмовляли між собою про те, що в комендатурі стурбовані наявністю київського підпілля (Ю. Словник синонімів української мови
  12. факт — Факт, -ту; фа́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. факт — ФАКТ, у, ч. 1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Фр., II, 1950, 314); Франко явився новатором у галицькій літературі. Словник української мови в 11 томах
  14. факт — рос. факт (від латин. factum — зроблене) — 1. Дійсна подія, явище. 2. Реальність, дійсність. 3. Фактичні результати в економіці (на відміну від планових). Eкономічна енциклопедія
  15. факт — Факт, -ту м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121. Словник української мови Грінченка