факт

ФАКТ, у, ч.

1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді.

Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Фр., II, 1950, 314);

Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (Коцюб., III, 1956, 36);

[Стрижень:] Моряки! Трапився нечуваний факт в історії Чорноморського флоту. Офіцери не вийшли на прапор (Корн., І, 1955, 43);

// Приклад, випадок.

Бойчук оповів другий подібний факт — як в Ростоках Середніх теж двоє таких аматорів пішли грабувати один одного. Та ще й стрінулися десь на перелазі (Хотк., II, 1966, 187);

Важливо, що Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості (Рильський, X, 1962, 53);

// Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об’єктивній дійсності.

Жадаєте біографічних звісток? Подаю вам кілька фактів (Коцюб., III, 1956, 218);

Книга Вахушті цікава як перша географія Грузії, як довідник, у якому зібрано велику кількість фактів (Видатні вітч. географи.., 1954, 25).

Доко́наний факт див. доко́наний.

♦ Ста́вити (поста́вити і т. ін.) пе́ред фа́ктом кого — повідомляти когось про те, що вже відбулося.

— Гай будемо садити. В Тихій долині.. Я поставлю товариша Гризоту.. перед фактом (Речм., Твій побратим, 1962, 17).

2. Реальність, дійсність; те, що об’єктивно існує.

Так уже мене виховано і треба се приймати як факт! (Л. Укр., III, 1952, 685);

— На кораблях брудні, сірі, обвітрені паруси, і саме цей факт мені хвилює кров (Ю. Янов., II, 1958, 40);

// чого. Наявність, існування чого-небудь.

— Да, — сказав слідчий, — справи ваші незавидні, товариші ковалівці. Факт злочину й махінацій на долоні (Кучер, Трудна любов, 1960, 337).

3. у знач. присудк. сл. Справді, безперечно, безсумнівно.

Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи! А тим часом це факт (Коцюб., III, 1956, 35);

— У тебе після кожного бою ціла хмара ідей, — зауважив Сагайда, який, видно, уже звик до цього. — Факт, що мої вусачі дали жару. А ти все кричав, що партачимо (Гончар, III, 1959, 62).

Факт [є, лиша́ється] фа́ктом — незаперечна річ.

Кому-кому, а мені то се навіть непростимо: адже я, очевидно, на «ідеолога» не вдався, бо я не публіцист (тут уже нічого не поробиш, факт фактом!) (Л. Укр., III, 1952, 693).

4. у знач. част., розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно.

— Відмовився [І. В. Мічурін] їхати. Чи ви бачили щось подібне? — Що ви кажете? — Факт (Довж., І, 1958, 470);

— Хоч і боягуз у тебе [гусака] хазяїн, а все ж таки він тебе викохав.. Кожну пір’їну твою пригладжував. Факт (Донч., VI, 1957, 76).

♦ Факт той, що… — справа в тому, що…

А факт тим часом той, що я страшенно боюсь сеї постановки, і в Києві більше, ніж де (Л. Укр., V, 1956, 205);

— Думаєш — дерлися [на скелі] хто як попало? Помиляєшся, брате… Для цього в нас є така штука — альпійський канат.. Факт той, що як один зірветься, то всі підтримають… (Гончар, III, 1959, 221).