факт
ФАКТ (від лат. factum — зроблене, те, що відбулося) — філософське і загальнонаукове поняття, широко вживане в усіх галузях пізнання; має певний ряд смислових значень. Як істотний складник пізнавального процесу і процесу мислення вивчається гносеологією, логікою, методологією та філософією науки. 1) Явище або подія, що насправді мали місце в реальній дійсності і встановлені як даність у безпосередньому спостереженні чи експерименті засобами чуттєвого споглядання та показаннями приладів. Ф. у цьому розумінні має вигляд одиничного, окремого, випадкового. Фіксується за допомогою протоколів, графіків, таблиць, статистичних зведень, результатів моніторингу тощо Х. арактеризується об'єктивністю і відносною незалежністю від способів виявлення, а тому в процесах пізнання і мислення відіграє роль свідчень про істинний стан речей в об'єктивній дійсності. Корелює із законом як виразом загального, обумовленого і необхідного. Ф. являє собою конкретний прояв дії закону, а закон є генералізацією Ф. Ф. виступають предметом наукового аналізу і осмислення, концептуалізації та пошуку причинно-нас лід Нових зв'язків. Вони є вихідним пунктом проникнення в сутність природного і соціального світу. 2) Знання, достовірність якого не викликає сумніву і забезпечується прямим зіставленням з реальною ситуацією в дійсності за допомогою відчуттів, сприймання, уявлення. Таке знання є безпосереднім, наочно-образним і досвідним. У цьому відношенні Ф. корелює з теорією як знанням опосередкованим, раціональним і вивідним. Ф. складають емпіричну базу теорії, підтверджують її або спростовують. Теорія систематизує факти, описує і пояснює їх, передбачає нові факти (див. емпіричне знання). 3) Судження або висловлення, що мають значення істини і в процесах пізнання та мислення виступають підставами для визначення істинності інших суджень або висловлювань, входячи до складу процедур доведення та логічного доказу. В дедуктивних побудовах фактуальні судження або висловлення відіграють роль засновків, з яких випливають логічні наслідки або висновки. В індуктивних побудовах, сутність яких полягає в аргументації Ф., вони набувають характеру аргументів, які з тим чи іншим ступенем вірогідності підтверджують або спростовують тезу — положення або систему положень, істинність яких встановлюється. Спільним для різних трактувань поняття Ф. є те, що всі вони пов'язують Ф. з об'єктивністю, істинністю та самодостатністю. Однак ці характеристики Ф. є відносними, неабсолютними, оскільки конституювання Ф. і часто навіть саме його існування істотно залежать від суб'єктивних чинників і концептуальних засобів виразу. Так, для теорії відносності викривлення простору є Ф., в той час як для класичної механіки воно ним не є. Тому при встановленні Ф. дуже важливо максимально усунути суб'єктивні нашарування. У зв'язку з цим до обов'язкових рис Ф. часто відносять усталеність, самототожність, інваріантність стосовно зміни образів чуттєвого споглядання та концептуальних перетворень.
П. Йолон
Значення в інших словниках
- факт — факт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- факт — ФАКТ – ФАКТОР – ФАКТАЖ Факт, -у. Дійсна, невигадана подія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням якогось положення, висновку: неспростовний факт, очевидний факт, історичний факт, аналізувати факти. Фактор, -а. Літературне слововживання
- факт — Реалія, реальний випадок <�подія, явище>, приклад <н. ще один факт>; П. реальність, дійсність; (злочину) наявність, існування; мн. ФАКТИ, відомості, дані; ПР. правда, безсумнівно; ід. ФАКТ ФАКТОМ, (з нст. що) не підлягає сумніву. Словник синонімів Караванського
- факт — див. аргумент Словник синонімів Вусика
- факт — [факт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- факт — ФАКТ¹, у, ч. 1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (І. Франко); Франко явився новатором у галицькій літературі. Словник української мови у 20 томах
- факт — (-у) ч.; крим.; жарт. Статевий акт. БСРЖ, 619; СЖЗ, 105. Словник жарґонної лексики української мови
- факт — -у, ч. 1》 Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. || Приклад, випадок. || Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності. 2》 Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує. || чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- факт — (від лат. factum – зроблене) 1. Дійсна подія, явище. 2. Реальність, дійсність. 3. Назва зірки в сузір’ї Голуба. Словник іншомовних слів Мельничука
- факт — з фа́ктами в рука́х. Маючи переконливі докази; цілком вірогідно, точно. З фактами в руках дослідники довели, що Леся Українка завжди була активним громадським діячем... Фразеологічний словник української мови
- факт — НАЯ́ВНІСТЬ (існування чого-небудь десь, у якомусь місці), ПРИСУ́ТНІСТЬ, ФАКТ чого (щодо абстрактних понять). Фелікс розповів, як фашисти розмовляли між собою про те, що в комендатурі стурбовані наявністю київського підпілля (Ю. Словник синонімів української мови
- факт — Факт, -ту; фа́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- факт — ФАКТ, у, ч. 1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Фр., II, 1950, 314); Франко явився новатором у галицькій літературі. Словник української мови в 11 томах
- факт — рос. факт (від латин. factum — зроблене) — 1. Дійсна подія, явище. 2. Реальність, дійсність. 3. Фактичні результати в економіці (на відміну від планових). Eкономічна енциклопедія
- факт — Факт, -ту м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121. Словник української мови Грінченка