фамільярність

ФАМІЛЬЯ́РНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. фамілья́рний.

Побачивши мене, вона [бабуся] зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Леся Українка);

– Не ображайте главу міста, батеньку, хоч ви і вчений, – сказав з грубуватою фамільярністю справник Хрєнов (О. Довженко);

Чималу групу емоційно забарвлених слів становлять слова з відтінком фамільярності, тобто слова, властиві розв'язній, безцеремонній розмовній мові (з наук. літ.).

2. Фамільярний учинок, жест, розв'язне, безцеремонне звернення до когось і т. ін.; панібратство.

– А вас не бентежать надто добросусідські стосунки вчителя з братами-селянами? Він гуляє в них, а в себе навіть трактує їх кофієм з молоком. Для чого бо це таке панібратство і фамільярність? (М. Стельмах);

Дробот навзмах ляснув своєю лопатою-долонею об суху Горобенкову руку, і з його одкритого рота пахнуло самогоном. Горобенко в першу мить не збагнув причини Дроботової фамільярності і навіть зупинився (Б. Антоненко-Давидович).