фарбувати

ФАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

1. Покривати чи просочувати щось фарбою або речовиною, що містить фарбу.

[Прісцілла:] А се прийшла зо мною .. дівчина, що в нас нитки фарбує (Леся Українка);

Поставила [Ага] дзеркало на чемодан і почала пудритись, фарбувати губи (О. Корнійчук);

Металеві вироби фарбують нітролаками двічі (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Хороша осінь золота надходить спроквола. В червоні й жовті кольори вона фарбує лист (Н. Забіла).

2. Забарвлювати собою (про рідину певного кольору).

Там, де відривався хвостик, з'являлася червона кисло-солодка краплинка вишневого соку, фарбувала кінчики пальців (А. Шиян);

* Образно. По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку... за ним несе вода другий, порожній [човен], хлюпає в його білі боки й фарбує їх в червоний колір... Тихо в повітрі... (М. Коцюбинський);

// Робити червоним, надавати червонястого відтінку чому-небудь (про сонячні промені, вогонь і т. ін.).

Сонце сідало за горизонтом, фарбуючи води моря в такий .. колір, що навіть золото перед ним поблякло б (Д. Ткач);

Червоні язики полум'я лизали вустя печі, огонь фарбував на че́рвоно повні сестрині руки (П. Загребельний).

3. розм. Бруднити фарбою (про фарбовані речі).

Тканина фарбує.

(1) Фарбува́ти в (на) ко́лір який, кого – фарбою надавати кому-, чому-небудь певного кольору.

Кобила під ним аж горіла золотою мастю, де він її ховав, отаку красуню, від людського ока? Я його запитав про це, а він одповів, що фарбує на захисний колір (Ю. Яновський).