фартух
ФАРТУ́Х, а́, ч.
1. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру та фасону, який одягають спереду на сукню, спідницю, щоб запобігти забрудненню їх.
З голосним плачем побігла вона [Гашіца] до села, але скоро опам'яталась, обтерла сльози фартухом і подалась додому (М. Коцюбинський);
Зняли [діти] писк, хто тікав, хто хлипав, хто хапав мамів за спідниці і ховав голови під фартухи (Ю. Смолич);
// Предмет одягу різного крою, з різного матеріалу, який одягають під час роботи, щоб запобігти забрудненню одягу спереду.
Річард і Деві увіходять у хату потомлені. Річард при фартуху, з мулярським знаряддям (Леся Українка);
На носі в нього [шевця] окуляри, Колодка біла у руках, І чорний фартух через груди, Й цвяшок забутий у губах... (І. Нехода);
В білому фартусі і з блискучим пінцетом у руці вона була схожа на лікаря (О. Донченко);
Спецодяг для робітників при обприскуванні [рослин отрутою]: брезентовий фартух, гумові чоботи і такі ж рукавички (з наук. літ.).
2. Шкіряна, полотняна й т. ін. запона в колясці, візку тощо для захисту їздця від болота, пилу.
Кукса правує, Левко Обозний як член сільради сидить у колисці, закритий до половини пластмасовим фартухом (В. Кучер);
// техн. Назва різного виду запон біля механізмів.
За другим бітером шарнірно підвішено чотири фартухи; вони затримують зерно, що його викидають барабан і бітери [молотарки] (з наук. літ.).
3. спец. Деталь верстата, у якій розміщені механізми для передавання руху.
Ходовий гвинт і ходовий валик передають рух супорту за допомогою механізмів, які містяться у фартусі (з навч. літ.).
4. зах. Спідниця з ситцю або пофарбованого полотна.
Ой на горі воли в ярмі, коні в колісниці, Ліпша дівка у фартусі, ніж котра в спідниці (з народної пісні).
Значення в інших словниках
- фартух — (одяг із зав'язками, що вбирають спереду) фартушина, діал.: опинка, передник, передниця, запаска. Словник синонімів Полюги
- фартух — фарту́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фартух — I опинка, передник, попередник, фартушина, фартушок II див. передник Словник синонімів Вусика
- фартух — [фартух] -уха, м. (ў) -уху/-ус'і, мн. -ухи, -ух'іў Орфоепічний словник української мови
- фартух — Запаска, запілка, опинка, передниця Словник чужослів Павло Штепа
- Фартух — Масонський фартух із шкіри ягняти. З давніх часів у стародавній Персії, Єгипті, Індії та Старогебрейських Царствах білий фартух був знаком чести, і кандидати на посвячення мали одягати фартух, покривало чи мантію. Він символізує чистоту помислів і щирість поведінки. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- фартух — -а, ч. 1》 Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру та фасону, який одягають спереду на сукню, спідницю, щоб запобігти забрудненню їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фартух — СПІДНИ́ЦЯ (жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу), ГОРБА́ТКА діал.; ПЛА́ХТА, ПЛАХТИНА розм. (перев. з вовняної картатої тканини, не зашита збоку); ДЕ́РГА (ДЖЕ́РГА) заст. (плахта темного кольору); ЛІ́ТНИК етн. Словник синонімів української мови
- фартух — Фарту́х і хварту́х, -ха́; -тухи́, -хі́в хварту́х і фарту́х, -ха́, у -сі́; -тухи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фартух — ФАРТУ́Х, а́, ч. 1. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру та фасону, який одягають спереду на сукню, спідницю, щоб запобігти забрудненню їх. Словник української мови в 11 томах
- фартух — Декоративне оформлення підвіконної частини наличника завитками, трикутниками та іншими елементами. Архітектура і монументальне мистецтво