фаховий

ФАХОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до фаху, пов'язаний із якимось фахом.

– Маня майже розпачає [розпачує], що не може... виїхати за границю й віддатись вищим фаховим студіям (О. Кобилянська);

Навчання в художніх школах провадиться тільки з фахових дисциплін (з наук. літ.);

Із зростанням темпів технічного прогресу поглиблюється фаховий поділ праці між селянами (з публіц. літ.).

2. Стос. до фахівця.

Її слухачі, нарешті, почули повідомлення, що входило вже безпосередньо в коло їхніх фахових і творчих інтересів (Ю. Смолич);

// Власт. фахівцеві.

Вона люто замірилась, і стусонула б, знавіснівши, коли б лицедій з фаховою вправністю не одхилився геть (О. Ільченко);

Досі він вважав, що володів фаховим даром журналіста – з першого погляду розгадувати і визначати людей (О. Гончар);

// Який є фахівцем.

Бачинський враз з своєю жінкою, також артисткою драматичною з не посліднім талантом, були зразу одинокими фаховими акторами тої початкуючої сцени (І. Франко).