фаховий

ФАХОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до фаху, пов’язаний з якимось фахом.

— Маня майже розпачає [розпачує], що не може… виїхати за границю й віддатись вищим фаховим студіям (Коб., III, 1956, 18);

Навчання в художніх школах провадиться тільки з фахових дисциплін (Мист., 1, 1966, 22);

Із зростанням темпів технічного прогресу поглиблюється фаховий поділ праці між селянами (Ком. Укр., 4, 1967, 66).

2. Стос. до фахівця.

Її слухачі, нарешті, почули повідомлення, що входило вже безпосередньо в коло їхніх фахових і творчих інтересів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 174);

// Власт. фахівцеві.

Вона люто замірилась, і стусонула б, знавіснівши, коли б лицедій з фаховою вправністю не одхилився геть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 468);

Досі він вважав, що володів фаховим даром журналіста — з першого погляду розгадувати і визначати людей (Гончар, Земля.., 1947, 64);

// Який є фахівцем.

Бачинський враз з своєю жінкою, також артисткою драматичною з непосліднім талантом, були зразу одинокими фаховими акторами тої початкуючої сцени (Фр., XVI, 1955, 97).