фирк
ФИРК, виг.
1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь.
2. розм. Уживається як присудок за знач. фи́ркнути¹.
Коли хлопцеві дуже надокучила [коза], розсердився й жбурнув за нею палицею. Коза аж підскочила, а палиця – фирк! – у чагарник і десь загубилася (В. Королевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фирк — фирк вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- фирк — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. фиркнути I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фирк — ФИРК, виг. 1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь. 2. розм. Уживається як присудок за знач. фи́ркнути¹. Словник української мови в 11 томах