1. Словник української мови у 20 томах

фирк

ФИРК, виг.

1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь.

2. розм. Уживається як присудок за знач. фи́ркнути¹.

Коли хлопцеві дуже надокучила [коза], розсердився й жбурнув за нею палицею. Коза аж підскочила, а палиця – фирк! – у чагарник і десь загубилася (В. Королевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фирк — фирк вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. фирк — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. фиркнути I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фирк — ФИРК, виг. 1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь. 2. розм. Уживається як присудок за знач. фи́ркнути¹. Словник української мови в 11 томах