фланець
ФЛА́НЕЦЬ, нця, ч., техн.
1. З'єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів.
Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя. З валу великої машини сповз фланець і упав прямо на Олексія Левчика, притиснувши його до землі (П. Автомонов);
Фланець – це диск з отворами для болтів; фланцями з'єднують трубопроводи, вали, арматуру та ін. (з навч. літ.).
2. Відігнута під прямим кутом крайка металевого листа.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фланець — фла́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фланець — Криса Словник чужослів Павло Штепа
- фланець — -нця, ч., тех. 1》 З'єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. 2》 Відігнута під прямим кутом крайка металевого листа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фланець — фла́нець (від нім. Flansch) з’єднувальна частина (переважно диск з отворами для болтів) трубопроводів, резервуарів, валів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- фланець — ФЛА́НЕЦЬ, нця, ч., техн. 1. З’єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя. Словник української мови в 11 томах