1. Словник української мови в 11 томах

фланець

ФЛА́НЕЦЬ, нця, ч., техн.

1. З’єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів.

Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя. З валу великої машини сповз фланець і упав прямо на Олексія Левчика, притиснувши його до землі (Автом., Щастя.., 1959, 7);

Фланець — це диск з отворами для болтів; фланцями з’єднують трубопроводи, вали, арматуру та ін. (Слюс. справа, 1957, 265).

2. Відігнута під прямим кутом крайка металевого листа.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фланець — фла́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фланець — Криса Словник чужослів Павло Штепа
  3. фланець — ФЛА́НЕЦЬ, нця, ч., техн. 1. З'єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. Під час вивантаження машин з платформ сталося нещастя. Словник української мови у 20 томах
  4. фланець — -нця, ч., тех. 1》 З'єднувальна частина труб, валів і т. ін., що має форму плескатого кільця або диска з рівномірно розташованими отворами для болтів. 2》 Відігнута під прямим кутом крайка металевого листа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фланець — фла́нець (від нім. Flansch) з’єднувальна частина (переважно диск з отворами для болтів) трубопроводів, резервуарів, валів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука