1. Словник української мови у 20 томах

фланкуючий

ФЛАНКУ́ЮЧИЙ, а, е:

△ Фланку́ючий вого́нь див. вого́нь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фланкуючий — фланку́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. фланкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фланкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ: ▲ Фланку́ючий вого́нь — вогонь, який ведуть збоку, з флангу. Міномети, «катюші» і кулемети, що били десь фланкуючим вогнем, змели піхотний десант з танків і придавили його до землі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 384). Словник української мови в 11 томах