1. Орфографічний словник української мови

фланкуючий

фланку́ючий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ, а, е: △ Фланку́ючий вого́нь див. вого́нь. Словник української мови у 20 томах
  2. фланкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фланкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ: ▲ Фланку́ючий вого́нь — вогонь, який ведуть збоку, з флангу. Міномети, «катюші» і кулемети, що били десь фланкуючим вогнем, змели піхотний десант з танків і придавили його до землі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 384). Словник української мови в 11 томах