1. Словник української мови в 11 томах

фланкуючий

ФЛАНКУ́ЮЧИЙ:

▲ Фланку́ючий вого́нь — вогонь, який ведуть збоку, з флангу.

Міномети, «катюші» і кулемети, що били десь фланкуючим вогнем, змели піхотний десант з танків і придавили його до землі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фланкуючий — фланку́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ, а, е: △ Фланку́ючий вого́нь див. вого́нь. Словник української мови у 20 томах
  3. фланкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фланкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови