флюїд

ФЛЮЇ́Д, у, ч.

1. Рідина або газоподібна речовина, що виділяються з магматичного джерела.

Циркуляція постгранітизаційних флюїдів по тріщинах викликає вилучення заліза зі складу залізистих амфіболів і піроксенів (з наук. літ.);

Магматичний флюїд.

2. Уявна, гіпотетична невагома рідина, якою до XVIII ст. пояснювали теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння.

3. За містичними уявленнями спіритів – якийсь “психічний струм”, що його нібито випромінює людина.

[Бикова:] Він ненавидить нас. Коли він проходить повз наш будинок, по моєму тілу завжди пробігають якісь флюїди (О. Довженко);

Тремтить флюїд каяття й молитви. Чернецтво чорними тінями пересувається нечутно, підходячи до свого пастиря-ігумена, йому по черзі в гріхах сповідаючись. (Н. Королева);

* Образно. Франя часто можна було бачити на ґанку, який перепоясував будинок, або у вікні за малюванням, або в саду, і завше дуже веселого, усмішка витанцьовувала на його обличчі, і всі отруйні флюїди, видихувані бузиною, відбивалися од тієї усмішки, наче від люстерка сонячних зайчиків (Ю. Винничук).