1. Словник української мови у 20 томах

фонетика

ФОНЕ́ТИКА, и, ж., лінгв.

1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів.

Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (І. Франко);

Шевченкову фонетику (в історичному аспекті) від сучасної нам літературної відрізняють, взагалі кажучи, лише малозначні деталі (з наук. літ.).

2. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їх акустичні властивості.

Фонетика вивчає умови і способи творення мовних звуків, їх акустичні, а також анатомо-фізіологічні властивості, різні зміни й чергування, взаємозв'язок і взаємозумовленість звукових змін, роль звуків у розрізнюванні значущих елементів мови (з наук. літ.);

Синтаксична фонетика – розділ мовознавства, присвячений вивченню інтонаційної структури мови, зокрема речення та його складових частин (з наук. літ.);

Фонетика історична; Фонетика експериментальна.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фонетика — фоне́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фонетика — [фонетиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  3. фонетика — Звучня Словник чужослів Павло Штепа
  4. фонетика — -и, ж., лінгв. 1》 Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. 2》 Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їх акустичні властивості. Історична фонетика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фонетика — фоне́тика (від грец. φωνητικός – звуковий, голосовий) 1. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їхні акустичні властивості. 2. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного (робота мовних органів), акустичного та значеннєвого аспектів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фонетика — Розділ мовознавства, який вивчає фонетичну систему мови; загальна ф. займається описом та класифікацією звукових елементів мови, а експериментальна — аналізом, роботою мовного апарата, а також акустичною характеристикою звукових явищ та сприйманням їх носіями мови. Універсальний словник-енциклопедія
  7. фонетика — Фоне́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. фонетика — ФОНЕ́ТИКА, и, ж., лінгв. 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (Фр. Словник української мови в 11 томах