фонетика
ФОНЕ́ТИКА, и, ж., лінгв.
1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів.
Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (Фр., VII, 1951, 296);
Шевченкову фонетику (в історичному аспекті) від сучасної нам літературної відрізняють, взагалі кажучи, лише малозначні деталі (Пит. походж. укр. мови, 1956, 18).
2. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — способи утворення звуків та їх акустичні властивості.
Фонетика вивчає умови і способи творення мовних звуків, їх акустичні, а також анатомо-фізіологічні властивості, різні зміни й чергування, взаємозв’язок і взаємозумовленість звукових змін, роль звуків у розрізнюванні значущих елементів мови (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 43);
Синтаксична фонетика — розділ мовознавства, присвячений вивченню інтонаційної структури мови, зокрема речення та його складових частин (Сл. лінгв. терм., 1957, 156);
Фонетика історична; Фонетика експериментальна.
Значення в інших словниках
- фонетика — фоне́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фонетика — [фонетиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- фонетика — Звучня Словник чужослів Павло Штепа
- фонетика — ФОНЕ́ТИКА, и, ж., лінгв. 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (І. Словник української мови у 20 томах
- фонетика — -и, ж., лінгв. 1》 Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. 2》 Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їх акустичні властивості. Історична фонетика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фонетика — фоне́тика (від грец. φωνητικός – звуковий, голосовий) 1. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їхні акустичні властивості. 2. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного (робота мовних органів), акустичного та значеннєвого аспектів. Словник іншомовних слів Мельничука
- фонетика — Розділ мовознавства, який вивчає фонетичну систему мови; загальна ф. займається описом та класифікацією звукових елементів мови, а експериментальна — аналізом, роботою мовного апарата, а також акустичною характеристикою звукових явищ та сприйманням їх носіями мови. Універсальний словник-енциклопедія
- фонетика — Фоне́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)