формація

ФОРМА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Тип, структура чого-небудь, що відповідають певному рівню, певній стадії розвитку.

Вона [дума] без сумніву пізньої формації і зливає в собі найбільшу часть давніших дум того циклу (І. Франко);

Зерно набуло якихось нових, дуже тонкої формації якостей (І. Волошин).

2. Суспільство на певному ступені історичного розвитку з властивими йому способом виробництва, системою виробничих відносин і рівнем розвитку продуктивних сил.

Становлення рабовласницької формації супроводилося гострою політичною боротьбою, рішучим викорчовуванням старих родоплемінних порядків і відносин (з наук. літ.).

3. геол. Сукупність геологічних відкладень, гірських порід одного часу й однакового способу утворення.

Крейдяна формація.

4. спец. Комплекс однорідних або близьких одне до одного явищ, біологічних видів, предметів і т. ін. що характеризується однією або кількома спільними рисами, особливостями розвитку і т. ін.

На основі досліджень над плодоношенням підбілика альпійського в Карпатах можна передбачити, що в міру заміни первинної рослинності щільнодернистими формаціями умови для відновлення підбілика альпійського ставатимуть більш несприятливими (з наук. літ.);

Рослинність Південного берега Криму істотно різниться від рослинності Яйли. Вона має субтропічний характер і належить до формації середземноморського типу (з наук. літ.).

(1) Суспі́льно-економі́чна форма́ція – те саме, що форма́ція 2.

Кожна нова суспільно-економічна формація створює свою матеріально-технічну базу на тій виробничій основі, яку вона дістає в спадщину від своєї попередниці (з публіц. літ.).