фуражир
ФУРАЖИ́Р, а, ч.
1. Той, хто відає заготівлею, зберіганням та видачею фуражу в армії.
Максим Кривоніс доручив йому [Мусію] бути за фуражира, він добре доглядав коней, а траплявся бій, брався й за мушкет (П. Панч);
За два-три .. в село приїхав загін денікінців-фуражирів і почав забирати в селян хліб та овес (Ю. Смолич).
2. Той, хто відав у господарствах заготівлею, зберіганням, видачею, підвезенням до ферми фуражу.
Після обідньої перерви фуражири лагодились їхати на поле по траву (С. Добровольський);
Фуражирами на фермі працюють Шаміль та Колосовський – є така професія на світі (О. Гончар);
Скирти сіна і соломи, кагати кормових буряків і фуражної картоплі, траншеї із силосом здано фуражирам на зберігання за актами, і видають корми за вагою у відповідності з прийнятими раціонами (з наук. літ.).
3. Сільськогосподарська машина, що готує фураж для згодовування.
Подрібнюють солому в міру потреби біля тваринницьких ферм фуражиром ФН-1,2 (з наук. літ.);
Фуражир ФН-1,2 – добрий помічник працівників ферм. Фуражир “уміє” взяти корм, не порушуючи щільності скирти (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- фуражир — фуражи́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фуражир — Харчовик, постачник Словник чужослів Павло Штепа
- фуражир — -а, ч. 1》 Той, хто відає заготівлею, зберіганням та видачею фуражу. 2》 Сільськогосподарська машина, що готує фураж для згодовування. Навісний фуражир — машина для подрібнення соломи з скирт та вантаження її в причепи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фуражир — ФУРАЖИ́Р, а, ч. 1. Той, хто відає заготівлею, зберіганням та видачею фуражу в армії. Максим Кривоніс доручив йому [Мусію] бути за фуражира, він добре доглядав коней, а траплявся бій, брався й за мушкет (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах