фігурка

ФІГУ́РКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до фігу́ра 1, 2, 7, 9.

Її суха фігурка в білій одежі метушилась по хаті, як на вітрі пір'їнка (М. Коцюбинський);

У спалахах тих вогнищ, мов на вогняній стіні, виринали лялькові фігурки людей і знову безслідно щезали (П. Колесник);

Відчиняю перші-ліпші двері – порожньо. Відчиняю другі – вискакує якась фігурка. – Кого треба?.. (Г. Хоткевич);

Побачив [ад'ютант] обтягнуту вузенькою спідничкою фігурку, з широким ременем на тоненькій талії (Григорій Тютюнник);

– Ну, вже й фігурка той Наполеон, панове! Нам без Суворова із ним тяжкенька мова (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Ніна замріяно оглядала кімнату. Пил із ловкеньких гранітових фігурок, слонової кості .. витерто, в кімнаті бездоганно чисто, привабливо... (Олесь Досвітній);

* Образно. Ми – фігурки в шахівниці, Круг небесний – наш іграч [грач] (А. Кримський).