фігурка
ФІГУ́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до фігу́ра 1, 2, 7, 9.
Її суха фігурка в білій одежі метушилась по хаті, як на вітрі пір’їнка (Коцюб., І, 1955, 317);
У спалахах тих вогнищ, мов на вогняній стіні, виринали лялькові фігурки людей і знову безслідно щезали (Кол., Терен.., 1959, 55);
Відчиняю перші-ліпші двері — порожньо. Відчиняю другі — вискакує якась фігурка. — Кого треба?.. (Хотк., II, 1966, 370);
Побачив [ад’ютант] обтягнуту вузенькою спідничкою фігурку, з широким ременем на тоненькій талії (Тют., Вир, 1964, 504);
— Ну, вже й фігурка той Наполеон, панове! Нам без Суворова із ним тяжкенька мова (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43);
Ніна замріяно оглядала кімнату. Пил із ловкеньких гранітових фігурок, слонової кості.. витерто, в кімнаті бездоганно чисто, привабливо… (Досв., Вибр., 1959, 231);
*Образно. Ми — фігурки в шахівниці, Круг небесний — наш іграч [грач] (Крим., Вибр., 1965, 232).
Значення в інших словниках
- фігурка — фігу́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фігурка — див. фігура Словник синонімів Вусика
- фігурка — [ф'ігурка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
- фігурка — ФІГУ́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до фігу́ра 1, 2, 7, 9. Її суха фігурка в білій одежі метушилась по хаті, як на вітрі пір'їнка (М. Коцюбинський); У спалахах тих вогнищ, мов на вогняній стіні, виринали лялькові фігурки людей і знову безслідно щезали (П. Словник української мови у 20 томах
- фігурка — -и, ж. Зменш.-пестл. до фігура 1), 2), 7), 9). Великий тлумачний словник сучасної мови
- фігурка — СТАТУЕ́ТКА (невелике скульптурне зображення людини або тварини, виготовлене з каменю, металу, дерева тощо), ФІГУ́РКА розм. Хата Гощинської, салон.. Словник синонімів української мови