1. Словник української мови у 20 томах

фіксуючий

ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який фіксує що-небудь.

Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіксуючий — фіксу́ючий 1 дієприкметник від: фіксувати фіксу́ючий 2 прикметник який має властивість фіксування Орфографічний словник української мови
  2. фіксуючий — [ф'іксуйучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. фіксуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фіксувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти; // у знач. прикм. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136). Словник української мови в 11 томах