фіксуючий
фіксу́ючий
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до фіксувати.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіксуючий — фіксу́ючий 1 дієприкметник від: фіксувати фіксу́ючий 2 прикметник який має властивість фіксування Орфографічний словник української мови
- фіксуючий — [ф'іксуйучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Який фіксує що-небудь. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти; // у знач. прикм. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136). Словник української мови в 11 томах