фіксуючий
фіксу́ючий
[ф'іксуйучией]
м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіксуючий — фіксу́ючий 1 дієприкметник від: фіксувати фіксу́ючий 2 прикметник який має властивість фіксування Орфографічний словник української мови
- фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Який фіксує що-небудь. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- фіксуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фіксувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіксуючий — ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти; // у знач. прикм. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136). Словник української мови в 11 томах