фільм

ФІЛЬМ, у, ч.

1. Твір кіномистецтва; кінокартина.

Її улюбленими фільмами були водевілі з участю Ліндера, Пренса і Глупишкіна (Ю. Смолич);

Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (О. Довженко);

Доброякісного звучання кольорового фільму в кінопересувках добились, переробивши звуковідтворювальну частину проекторів (з навч. літ.);

Науковий фільм – це чисто якісний фільм, і якість його не в тому, що він відкриває, а саме в пафосі пізнання (з газ.).

2. Тонка прозора плівка з нанесеним на неї світлочутливим шаром, яку використали для фотографічного й кінематографічного знімання.

Багато метрів фільму пройде перед примруженими очима, доки я дивлюся на нахідку: бивень [мамута] “Віма” (Ю. Яновський).

3. Те саме, що фільмоко́пія.

Ми поїхали вдвох із шофером і повезли фільм (Ю. Яновський);

Перший же товарний поїзд доставив сюди незвичайний багаж – дорогоцінне для комсомольців кіноустаткування і дві цинкових коробки з фільмами (А. Шиян).

(1) Документа́льний фільм – фільм, який показує справжні факти, події.

Мені цікаво дивитися все: і художні, і документальні, і навіть науково-технічні фільми (Ю. Збанацький);

– Ви хто? не впізнає Мирона ошелешений адмірал. – Кінорежисер. Я робив про вас документальний фільм. У дев'яносто другому (Г. Тарасюк);

Німе́ кіно́ <�Німи́й фільм> див. кіно́;

(2) Худо́жній фільм – кінокартина, що відтворює дійсність в художніх образах.

Видатні діячі нашої кінематографії і музичного мистецтва завжди вважали музику невід'ємною частиною художнього фільму, рівноправним чинником драматургії кінотвору (з наук. літ.).

△ (3) Німи́й фільм – неозвучений фільм.

Змінювалася функція музики [в звуковому фільмі], яка з простої ілюстрації до німого фільму перетворювалася на органічний компонент його образної структури (із журн.).

◇ Крути́ти (пуска́ти) фільм (кінокарти́ну, кіно́) див. крути́ти.