фільм

ФІЛЬМ, у, ч.

1. Твір кіномистецтва; кінокартина.

Її улюбленими фільмами були водевілі з участю Ліндера, Пренса і Глупишкіна (Смолич, II, 1958, 94);

Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (Довж., І, 1958, 21);

Доброякісного звучання кольорового фільму в кінопересувках добились, переробивши звуковідтворювальну частину проекторів (Пересувні кінопр., 1959, 38);

Науковий фільм — це чисто якісний фільм, і якість його не в тому, що він відкриває, а саме в пафосі пізнання (Веч. Київ, 10.VII 1971, 2).

Документа́льний фільм див. документа́льний;

Німи́й фільм див. німи́й.

2. Тонка прозора плівка з нанесеним на неї світлочутливим шаром, яку використали для фотографічного й кінематографічного знімання.

Багато метрів фільму пройде перед примруженими очима, доки я дивлюся на нахідку: бивень [мамута] «Віма» (Ю. Янов., І, 1958, 103).

3. Те саме, що фільмоко́пія.

Ми поїхали вдвох із шофером і повезли фільм (Ю. Янов., II, 1958, 119);

Перший же товарний поїзд доставив сюди незвичайний багаж — дорогоцінне для комсомольців кіноустаткування і дві цинкових коробки з фільмами (Шиян, Баланда, 1957, 195).

Крути́ти фільм див. крути́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фільм — фільм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фільм — (мистецький) кінокартина, жм. картина, кіно; (світлочутливий) плівка. Словник синонімів Караванського
  3. фільм — [ф'іл'м] -му, м. (ў) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  4. фільм — ФІЛЬМ, у, ч. 1. Твір кіномистецтва; кінокартина. Її улюбленими фільмами були водевілі з участю Ліндера, Пренса і Глупишкіна (Ю. Смолич); Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (О. Словник української мови у 20 томах
  5. фільм — -у, ч. 1》 Твір кіномистецтва; кінокартина. Документальний фільм. Фільм-балет. Фільм-катастрофа — гостросюжетний фільм, що зображує катастрофічні події; відповідний жанр кіномистецтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фільм — (від англ. film – плівка) 1. Кіноплівка з зафіксованими на ній зображеннями (кадрами) й звуком. 2. Кінокартина (кінофільм), телевізійна картина (телефільм), серія діапозитивів (діафільм). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фільм — Кінотвір, записаний у вигляді зображень і (як правило) звуку на кіноплівці; бувають художні, документальні, науково-популярні, навчальні, анімаційні ф.; ф. можуть бути німими чи звуковими, чорно-білими чи кольоровими. Універсальний словник-енциклопедія
  8. фільм — КІНОФІ́ЛЬМ, КІНОКАРТИ́НА, ФІЛЬМ, СТРІ́ЧКА, КІНО́ розм., КАРТИ́НА розм., ПЛІ́ВКА розм. Кожної суботи в училищному клубі новий кінофільм (І. Багмут); Все, що тут написано, в майбутню кінокартину, звичайно, не ввійде (О. Словник синонімів української мови
  9. фільм — Фільм, -ма; фі́льми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)