фіни
ФІ́НИ, ів, мн. (одн. фін, а, ч.; фі́нка, и, ж.).
Народ, що становить основне населення Фінляндії.
Стримані фіни не поспішають виявляти свої почуття: змагання ще тільки починаються (із журн.);
– Є у фінів чудове свято – свято лісу. В цей день кожен фінн саджає деревце (М. Чабанівський);
Етнічна ситуація мала приблизно такий вигляд: у північній смузі лісостепу жили праслов'яни, балти, фіни (останні – на Лівобережжі), а у південній – фракійці, іллірійці та іранці (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіни — ФІНИ – ФІНЛЯНДЦІ Фіни, -ів, мн. (одн. фін, -а). Народ, що становить основне населення Фінляндії. Пох. фінський. Фінляндці, -ів, мн. (одн. фінляндець, -дця). Мешканець Фінляндії. Пох. фінляндський. Літературне слововживання
- фіни — -ів, мн. (одн. фін, -а, ч.; фінка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Фінляндії. Великий тлумачний словник сучасної мови