фіни

ФІ́НИ, ів, мн. (одн. фін, а, ч.; фі́нка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Фінляндії.

Стримані фіни не поспішають виявляти свої почуття: змагання ще тільки починаються (із журн.);

– Є у фінів чудове свято – свято лісу. В цей день кожен фінн саджає деревце (М. Чабанівський);

Етнічна ситуація мала приблизно такий вигляд: у північній смузі лісостепу жили праслов'яни, балти, фіни (останні – на Лівобережжі), а у південній – фракійці, іллірійці та іранці (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіни — ФІНИ – ФІНЛЯНДЦІ Фіни, -ів, мн. (одн. фін, -а). Народ, що становить основне населення Фінляндії. Пох. фінський. Фінляндці, -ів, мн. (одн. фінляндець, -дця). Мешканець Фінляндії. Пох. фінляндський. Літературне слововживання
  2. фіни — -ів, мн. (одн. фін, -а, ч.; фінка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Фінляндії. Великий тлумачний словник сучасної мови