1. Словник української мови у 20 томах

хабалиця

ХАБА́ЛИЦЯ, і, ж., діал.

Жінка, охоча до любовних пригод; кокетка.

Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном (з казки).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабалиця — див. повія Словник синонімів Вусика
  2. хабалиця — -і, ж., зах. Заміжня жінка, охоча до любовних пригод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хабалиця — Хабалиця, -ці ж. Кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница. Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном. Гн. II. 166. Словник української мови Грінченка