1. Словник української мови у 20 томах

хаботя

ХАБО́ТЯ, ті, ж., розм.

Неповоротка, сповільнена жінка.

Сам піде, або пішле хаботю (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хаботя — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  2. хаботя — -і, ж., діал. Неповоротка, незграбна жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хаботя — Хабо́тя, -ті ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішла хаботю. Лебед. у. Словник української мови Грінченка