хазяйнувати
ХАЗЯЙНУВА́ТИ і рідко ХАЗЯЇНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Займатися господарством (перев. сільським), вести господарство.
Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито; менший при матері був, хазяйнував (Марко Вовчок);
[Вареник:] Живуть, каже, собі отець з сином в миру, хазяїнують (М. Кропивницький);
// Вести хатнє господарство, залишатися на господарстві.
Була та тітка Мокрина удова, свою єдиначку давно поховала і хазяйнувала в нас (Марко Вовчок);
– Моя жінка, доки жила, сиділа в хаті та хазяйнувала (І. Нечуй-Левицький);
Метрів за сто від берега стояла їхня хатина. Там тепер хазяйнувала десятирічна Оля, сестра Степанова (О. Копиленко);
// Клопотатися, порядкувати, поратися, лаштувати що-небудь по господарству.
– Гапко! – кличе [старий], – де Марта? – Як-то де? Десь хазяйнує. Чи вона ж в нас не хазяйка? – одказує молодиця (Марко Вовчок);
– Зранку ти будеш хазяйнувати коло худоби, а я в господі... (Панас Мирний);
Клим .. допомагав дідові хазяйнувати в саду, на пасіці (Я. Гримайло);
// Бути господарем дому, главою сім'ї.
– Ой піду я в гай зелений, Посажу я руту. Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати. А як же ні, то я піду Доленьку шукати (Т. Шевченко).
2. Діяти, розпоряджатися на власний розсуд, бути повновладним хазяїном де-небудь, володіти чимсь.
Єремія захопив Хорольщину, котру вже давно королі подарували Станіславові Жолкевському, і вже там хазяйнував (І. Нечуй-Левицький);
Виявилося, що там, за річкою, в заколотників стоять у шелюгах цілі обози підвід, і, коли Яресько примчався сюди, хлопці вже хазяйнували біля них, реготали до впаду (О. Гончар);
* Образно. Надворі вже хазяйнував вечір (Ю. Збанацький);
Чути мені, як хвилі в берег хлюпають і вітрюган уже почав хазяйнувати на острові, білі руки в березок викручує (О. Донченко);
// розм. Розпоряджатися самочинно, виявляючи сваволю.
Знову десант. Знову в порту чути чужу мову, хазяйнують чужі люди (О. Гончар);
В сусідньому селі вже хазяйнували фашисти (Ю. Збанацький);
// перен., розм. Робити будь-що, не боячись нікого, нічого, безперешкодно (про тварину).
Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати, Ще й Курочку покликав помагати (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- хазяйнувати — хазяйнува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- хазяйнувати — I володіти (чим), ґаздувати, господарювати, діяти, займатися, поратися, порядкувати, правувати, розпоряджатися, урядувати (рідк.), хазяїнувати, хазяїга, хазяювати Фразеологічні синоніми: бути повновладним хазяїном; виходити в хазяїни... Словник синонімів Вусика
- хазяйнувати — Господарювати, господарити, загосподарювати, загосподарювати, нагосподарювати, нагосподарити, обгосподарюватися, обгосподаритися, погосподарювати, погосподарювати, прогосподарювати, прогосподарювати, розгосподарюватися, розгосподаритися... Словник чужослів Павло Штепа
- хазяйнувати — і рідко хазяїнувати, -ую, -уєш, недок. 1》 Займатися господарством (перев. сільським), вести господарство. || Вести хатнє господарство, залишатися на господарстві. || Клопотатися, порядкувати, поратися, лаштувати що-небудь по господарству. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хазяйнувати — ГОСПОДАРЮВА́ТИ (займатися господарством), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше; ГАЗДУВА́ТИ діал. (перев. про сільське господарство). — Накупимо волів та коней та будемо господарювати (І. Словник синонімів української мови
- хазяйнувати — ХАЗЯЙНУВА́ТИ і рідко ХАЗЯЇНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Займатися господарством (перев. сільським), вести господарство. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито; менший при матері був, хазяйнував (Вовчок, І, 1955, 80); [Вареник:] Живуть... Словник української мови в 11 томах
- хазяйнувати — Хазяйнувати, -ную, -єш гл. = хазяїнувати. Мет. 458. Чомусь мої воли не пасуться, да не хочуть води пити; лучче було б хазяйнувати, ніж по дорогах ходити. н. п. Словник української мови Грінченка