1. Словник української мови у 20 томах

хаміль

ХАМІ́ЛЬ, ХАМІ́ЛЬ-ХАМІ́ЛЬ, пред., розм.

Уживається при вказівці на непомітний або швидкий відхід, зникнення кого-небудь.

– Та се кажучи, узяла оце горщатко, – при сьому слові баба Горпиниха показала горщатко, зав'язане в хустку, – та – хаміль – і поспішаю сюди (Панас Мирний);

Посиділа Даринка, поки вони зникли в заростях, а тоді – хаміль-хаміль згинці попід соняшниками – та в садок (І. Вирган);

Нескоро відхилилися двері – вийшов Нокентій, послухав-послухав та хаміль-хаміль поза хатою та на леваду (Ю. Збанацький);

Поколупався той майстер коло телевізора ще трохи, не підводячи очей, буркнув, що замінив зіпсовану лампу, і живенько хаміль-хаміль з хати (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хаміль — хамі́ль присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хаміль — хаміль-хаміль, присудк. сл., розм. Указує на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хаміль — ХАМІ́ЛЬ, ХАМІ́ЛЬ-ХАМІ́ЛЬ, присудк. сл., розм. Уживається при вказівці на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь. — Та се кажучи, узяла оце горщатко,— при сьому слові баба Горпиниха показала горщатко, зав’язане в хустку... Словник української мови в 11 томах
  4. хаміль — Хаміль меж., выражающее осторожное движеніе, съ которымъ скрываются? А вона вже тоді хаміль, хаміль за хустку, та дідька вже не було. Черк. у. Той з печі хаміль, хаміль (ночью слѣзъ украдкой и ушелъ). Мнж. 95. Словник української мови Грінченка