хаміль
ХАМІ́ЛЬ, ХАМІ́ЛЬ-ХАМІ́ЛЬ, присудк. сл., розм. Уживається при вказівці на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь.
— Та се кажучи, узяла оце горщатко,— при сьому слові баба Горпиниха показала горщатко, зав’язане в хустку,— та — хаміль — і поспішаю сюди (Мирний, IV, 1955, 378);
Посиділа Да-ринка, поки вони зникли в заростях, а тоді — хаміль-хаміль згинці попід соняшниками — та в садок (Вирган, В розп. літа, 1959, 257);
Нескоро відхилилися двері — вийшов Нокентій, послухав-послухав та хаміль-хаміль поза хатою та на леваду (Збан., Єдина, 1959, 132);
Поколупався той майстер коло телевізора ще трохи, не підводячи очей, буркнув, що замінив зіпсовану лампу, і живенько хаміль-хаміль з хати (Цюпа, Краяни, 1971, 292).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хаміль — хамі́ль присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хаміль — ХАМІ́ЛЬ, ХАМІ́ЛЬ-ХАМІ́ЛЬ, пред., розм. Уживається при вказівці на непомітний або швидкий відхід, зникнення кого-небудь. – Та се кажучи, узяла оце горщатко, – при сьому слові баба Горпиниха показала горщатко, зав'язане в хустку, – та – хаміль... Словник української мови у 20 томах
- хаміль — хаміль-хаміль, присудк. сл., розм. Указує на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хаміль — Хаміль меж., выражающее осторожное движеніе, съ которымъ скрываются? А вона вже тоді хаміль, хаміль за хустку, та дідька вже не було. Черк. у. Той з печі хаміль, хаміль (ночью слѣзъ украдкой и ушелъ). Мнж. 95. Словник української мови Грінченка