1. Словник української мови у 20 томах

ханство

ХА́НСТВО, а, с.

1. Титул і права хана.

2. Країна, керована ханом.

В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Л. Дмитерко);

Утворення під кінець XVIII ст. трьох середньоазіатських ханств – Бухари, Хіви й Коканду – було одним з важливих етапів на шляху до політичного об'єднання Середньої Азії, роздрібненої перед тим на безліч ворогуючих феодальних володінь (з навч. літ.);

* Образно. Колись тут жив куркуль Обруч. А зараз володарює Карпо. Нині це його ханство (Григорій Тютюнник).

△ (1) Буха́рське ха́нство, іст. – феодальна держава в Середній Азії у XVI – XVIII ст., очолювана ханом, з столицею Бухарою.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ханство — ха́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ханство — [ханство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. ханство — -а, с. 1》 Титул і права хана. 2》 Країна, керована ханом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ханство — ха́нство 1. Володіння хана, країна, що нею управляє хан. 2. Влада хана. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ханство — Ха́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ханство — ХА́НСТВО, а, с. 1. Титул і права хана. 2. Країна, керована ханом. В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Дмит., Наречена, 1959, 23); Утворення під кінець XVIII ст. Словник української мови в 11 томах
  7. ханство — Ханство, -ва с. Ханство. Шейк. Словник української мови Грінченка