хапатися

ХАПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. за кого – що. Братися рукою (руками), чіплятися за кого-, що-небудь.

Почалося знайомлення. Попадя, як ясочка, бігала від одного до другого, хапалася за руки, міцно здавлюючи їх, трусила; з жінками цілувалася (Панас Мирний);

Дівчата хапались за нависле листя, рвали й кидали його на хлопців (І. Нечуй-Левицький);

Ноги не слухалися старого, і він ішов, хапаючись за стовбури молоденьких осик (Григорій Тютюнник);

Хапаючись за мокрі кущі, він почав спускатися в яр (О. Донченко);

// Поспішно брати, діставати, виймати що-небудь для якоїсь дії.

Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається (О. Стороженко);

// Захоплювати кігтями, зубами (про тварину).

Добрий собака, аж за кочергу хапається (Номис);

Хлопець скочив, сів на коня й – далі. Їде, їде лісом. Надибав на пса, який жалісно скавучав і зубами хапався за лапку (В. Королевич);

// перен. Зачіпати, чіплятися галузками, сучками, колючками і т. ін. (про рослину).

Колючий глід хапався за одежу, немов спинити хотів її [Олесю], застерегти від небезпеки (А. Шиян);

// Доторкатися рукою (руками) до чого-небудь, щоб дізнатися про щось, упевнитися в чомусь; мацати.

Дружина час од часу міцно стискувала мою руку, а Михайло, забуваючи наказ фурмана не палити, .. хапався рукою за кишеню, де лежала цигарничка (Олесь Досвітній);

// Відчуваючи біль, швидко торкатися рукою (руками) грудей або інших частин тіла.

– Вмираю... Вмираю!.. – звивався він, хапаючись за груди, і, помітивши над собою Яреська, раптом викрикнув з силою: – Бери коня! Рятуйсь! (О. Гончар);

[Люцілла:] Календар! Ой, дайте календар!.. (Болісно кривиться і хапається за серце) (Леся Українка);

[Храпко:] Ох! Як же мені розписатися, коли я не зможу звестися. (Пробує встати і хапається то за голову, то за боки) (Панас Мирний).

2. за що, до чого, куди і без дод., також з інфін., перен. Жадібно, із задоволенням братися за виконання чого-небудь, починати робити щось; поспішати, квапитися.

Гнат метнувся помагати їй; він так хапався до всього, що мало не побив образів (М. Коцюбинський);

Почала Оленка й справді привчатися жити дома. Уперед матері до роботи хапається (А. Тесленко);

[Степан:] Присядь, парубче, та побалакай з нами. Чи, може, куди хапаєшся? (М. Кропивницький);

Єремія хапався вибиратись з дому, неначе його хтось виганяв з його власного двору (І. Нечуй-Левицький);

Хлопці жнуть жито. Так жнуть, так пильнують, хапаються один наперед одного, аж піт їм очі заливає (С. Васильченко);

Людей [у сільбуді] уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав, а за завісою молодь у гримі, хапаються, метушаться (А. Головко).

3. Пас. до хапа́ти¹.

(1) Хапа́тися за все (за будь-яку́, вся́ку можли́вість) – використовувати все, що можна, для досягнення чого-небудь.

– Занадто ви наполеглива людина. – Не розумію. – Обома руками хапаєтесь за всяку можливість, щоб таки залишитися і надалі поміщиком. Тобто і надалі експлуатувати народ (А. Головко);

(2) Хапа́тися (похопи́тися) за (до) па́ска – те саме, що Бра́ти (скида́ти) / взя́ти (ски́нути) па́ска (див. бра́ти).

Данило Бриль виразно відчув, що батькова правиця зараз похопиться до паска (Ю. Смолич).

◇ [Аж] бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися, схопи́тися) за живі́т (за бо́ки, рідко в бо́ки) див. бра́тися;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися) за го́лову див. бра́тися;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (схопи́тися) у ру́чки див. бра́тися;

(3) Не хапа́ючись, у знач. присл. – не поспішаючи; повільно, спокійно.

Маріуца, не хапаючись, зав'язала хустку і стала перед Раду, проста, висока, витягнена, як струна, з спокійним, але грізним обличчям (М. Коцюбинський);

Настуся вчилась дома поволі, не хапаючись, вчилась, як мокре горить (І. Нечуй-Левицький);

Мова зайшла про готель. Старшина, не хапаючись, виклав свій план (О. Гончар);

(4) Обома́ рука́ми хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) за кого – що. – з великим бажанням, з радістю використовувати якусь нагоду для досягнення своєї мети.

Стара Векла обома руками ухопилась за свого (Петром його звали), і сама Оксана і сюди, й туди, і, вже не дрочачись, сказала: “Піду, тільки нехай об осені” (Г. Квітка-Основ'яненко);

(5) Хапа́тися до кни́жки (книжо́к) – виявляти інтерес, нахил до читання.

[Олекса:] Молодіж потроха [потроху] хапається до книжки, до науки, хоче просвітитися (І. Франко);

Мавши хіть до шаблі, до війни, Не конче до книжок хапалися вони (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

(6) Хапа́тися за життя́ – виявляти велике бажання жити, незважаючи ні на що; намагатися, прагнути вижити, докладаючи великих зусиль.

Він уже хапався за життя не так очима, як пересушеними вухами, прикладаючи до них довгі і жовті, мов свічі, пальці (М. Стельмах);

(7) Хапа́тися за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) – те саме, що Хапа́ти за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) (див. хапа́ти¹).

– Козак іде, земля гуде, Кінь з поводу зривається, Чорнявая коханая По милому вбивається, Біленькими рученьками За стремено хапається (Я. Щоголів);

Радісні, галасливі, як пташенята, діти юрмилися довкола коня, навперебій хапалися за стремена, просили батьків, щоб посадили в сідло (О. Гончар);

(8) Хапа́тися за пра́цю – виявляти велике бажання працювати, охоче приступати до роботи.

Зоря! Забилось серце полохливе... Де та журба? Куди подівся ляк? Щоб збудувати всім життя щасливе, Хапається за спільну працю всяк (П. Грабовський);

(9) Хапа́тися за ша́пку (капелю́х) – поспішно брати одяг, щоб якнайшвидше піти.

Я став сам не свій. Я те тільки й робив, що хапався за шапку, гасив світло, біг на вулицю (Л. Яновська);

(10) Хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) за соломи́ну (за соломи́нку) – намагатися використати будь-яку найменшу, навіть безнадійну можливість вийти із скрутного становища.

Коли людині загрожує смерть і нема ніякого порятунку, вона хапається за соломину (І. Цюпа);

Про Гриця бовкнули німчикові, а той уже радий за соломинку схопитися, аби врятуватися. Забелькотів щось по-своєму і дозволив Грицеві обдивитися машину (В. Речмедін);

– Він показував .. пергамент з великою синьою печаткою, – вхопилася Горпина за соломину.. – Принеси мені той наказ. Тоді дам тобі добру пораду .. Урвалася остання надія (З. Тулуб);

// чого. використовувати що-небудь, рятуючи себе чи ситуацію.

– Писарчуком до волосної управи? Юрко, не вагаючись, погоджується, хапається за останню соломинку порятунку (Ф. Малицький);

У відчаї хапався [гравець] за рятівну соломинку везіння, яке ніколи не покидало його за ломбардним столом, і припускався ще більших промахів (з газ.).