хапати

ХАПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., кого, що.

1. Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь.

[Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб'ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Леся Українка);

Час від часу дзвонив польовий телефон і капітан Сидорчук нервово хапав трубку (Ю. Бедзик);

Хлопець хапає Тоню й при всіх цілує, цілує самозабутньо, і мовчки дивляться на їхнє прощання чабани та чабанки (О. Гончар);

Батько хапав його на руки, високо підкидав угору і, цілуючи, казав: – Молодчина Петро! Потомствений шахтар Петро Маслюк! (І. Багмут);

Коли караван з'являвся в свято, Шевченко хапав олівці, ішов з фортеці на цілий день із скибкою хліба і штовхався на міняльному дворі, милуючись соковитими барвами східного одягу, верблюдами, ішаками, виставленим на продаж крамом (З. Тулуб);

З піхов шаблю цар хапає, На Івана наступає, Вже той Голик не втече – Ось його він посіче! (Л. Первомайський);

Хоч руки Слинька не зовсім ще загоїлись, він часто хапав терпуг або молоток, заходжувався допомагати слюсарям (Ю. Шовкопляс);

* Образно. Затяжний, глибокий кашель час від часу хапає хлопця за горло і немилосердно душить (І. Кириленко);

Пронизливий вітер навально хапає .. в холодні обійми і засипає обличчя дрібними голочками дощу (В. Козаченко);

// Братися, чіпляючись за що-небудь або повисаючи на чомусь.

З того, як приятель мій, сопучи, хапав руками пучки очерету, підтягаючи вперед човна, я зрозумів, що й він був неабияк зацікавлений швидше вздріти дивну людину серед безмежних боліт-плавнів (Олесь Досвітній);

// Поривчасто схоплювати кого-небудь за щось, затримуючи, зупиняючи його.

Мати хапала старшого сина за руку, примовляючи: – Гаврюшо! Що-бо ти робиш? Гаврюшо! (Григорій Тютюнник);

Тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко);

Він чує тільки, як чиясь рука хапає його за чуба, і бачить, як усі його малюнки летять на підлогу (О. Іваненко);

// Захоплювати зубами, кігтями (про тварин).

[Канупір:] Уїдлива у вас ота куценька собачка, – так і хапа за литки, так і хапа!.. (М. Кропивницький);

Левиця пазурами хапає перелякану тварину за крижі або за бік. Миттю валяє на землю (з наук.-попул. літ.);

// перен. Зачіпати, чіпляти галузками, сучками, колючками і т. ін. (про рослину).

Навислі гілляки хапали Юру за крисаню (І. Франко);

З незвички Серьожка весь час за щось чіплявся, кущі хапали його за поли, обдерті руки гостро щеміли (О. Гончар);

// Швидко, жадібно підбирати що-небудь, з'їдаючи; жадібно пастися (про тварин).

З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка й кабанчик – і давай похапцем хапати зерно (Панас Мирний);

Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький);

Пан офіцер .. вів коня, що понад шляхом жадібно хапав зубами нескошений овес (С. Чорнобривець);

// Ловити ротом, поглинаючи; захоплювати дзьобом (про рибу, птаха); клювати.

Крячки стрілами падали на воду і хапали рибу: то був знак, що риби наплило до берега доволі (І. Нечуй-Левицький);

Смагляве личко [хлопчика] сяяло від щастя, Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (М. Рильський);

Кури хапали з-під заступа черв'яків (О. Донченко);

Галченя пожадливо хапало комах, черв'яків і похапцем ковтало (О. Копиленко).

2. розм. Те саме, що лови́ти 2, 4.

Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе (М. Коцюбинський);

[Матушка гуменя:] Беріть його!.. в'яжіть його! Він злодій, злодій... украв добро наше. [Люди (хапають Василя):] Ану, пане отамане, показуйся личком (Панас Мирний);

Сполоханий, розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду, отут його й хапали, злодюгу (О. Іваненко);

// Нападаючи на кого-небудь, пожирати.

– А ти [шуліка] подумай, пане-брате, Яке життя твоє завзяте: Весь вік курчат і пташечок хапав, Ні ласки, ні жалю не знав (Л. Глібов);

// Вистежуючи кого-небудь, затримувати, заарештовувати.

У Києві було багато .. арестів [арештів], поліція забралась навіть в самий університет .. Почали хапати студентів (Леся Українка);

На селах часто шарили жандарми, все вивідували, все випитували та хапали комуністів, яких ще не встигли замкнути (С. Чорнобривець);

// перен. Охоплювати, полонити кого-небудь (про почуття, стан і т. ін.).

3. розм. Брати, захоплювати що-небудь із поспіхом, у великій кількості, без розбору.

Василина перелякалась навіки, хапала все з стола і ховала під лавку (І. Нечуй-Левицький);

Дині хапали [люди] з рук, платили втроє дорожче і щасливими пропихалися з натовпу (Іван Ле);

З усіх кутків і закутків діти кинулися до казана, обсіли довкола, руками хапали гарячу картоплю і їли її без хліба і солі (С. Чорнобривець);

// перев. зі сл. повітря. Жадібно, із зусиллям вбирати, втягувати в себе.

Всміхався [ти] в простори й жадно хапав легенями весняне повітря, насичене пахом ріллі (А. Головко);

Раз по раз хапала [жінка] грудьми густе повітря з димом, широко розплющила на лампу великі очі, повні невимовного жалю (І. Микитенко);

Раптом їй зробилося погано. Вона добрела до дверей і, тримаючись руками за косяк, пожадливо хапала гарячим ротом свіже морозне повітря (Григорій Тютюнник);

Хропуть чуйні коні, хапаючи ніздрями важкий сморід тліючого ганчір'я, горілої сажі, газу недавно вибухлих мін (О. Гончар);

// Поспішно, терміново збирати (врожай).

Людське жито вже сипалось, а осавула все загадував на панщину на панський лан, щоб хапать своє жито та пшеницю (І. Нечуй-Левицький);

// Одержувати невисокі (перев. погані) оцінки.

Валентин хапав переважно трійки, а Борис був чесним відмінником, і на зборах його під оплески обирали в президію (О. Гончар);

// Загарбувати, привласнювати, красти, відбирати що-небудь.

[Анзорге:] Тепер пани не вірують ні в Бога, ні в чорта .. Отож і крадуть нам остатній шматок хліба і хапають нам з-перед рота кожну рісочку, де тільки потрапляють (Леся Українка);

Магнати у Варшаві підняли ґвалт, що Єремія свавільно хапає та присвоює собі чужі маєтності (І. Нечуй-Левицький);

Колонізатори, які по-хижацькому грабували багатства поневолених ними народів, хапали те, що обіцяло їм великі бариші, те, що легше й дешевше діставалося (з публіц. літ.).

4. перен. Жадібно, швидко сприймати, осягати що-небудь (розумом, органами чуття); ловити.

Навіть брати Басараби, видячи, як пильно хапають ріпники їх слова і як живо розвивають їх далі по-своєму, почали щиріше приставати до нового руху (І. Франко);

Вони [молоді робітники] не вбирають, а хапають, хватають художнє слово, пісню, музику, танок (Остап Вишня).

Хапа́ють (напада́ють, кру́тять) / вхопи́ли (напа́ли, скрути́ли) ко́рчі́ див. ко́рчі.

◇ (1) [Аж] за о́чі хапа́ти – вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів.

Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський);

Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська);

У Тимофія така гарна жінка, що аж за очі хапає (з казки);

Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) бика́ за ро́ги див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) за зя́бра (рідко за жа́бри) див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, рідко хвата́ти) / взя́ти (схопи́ти, рідко схвати́ти) за живе́ див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти, хвата́ти) / взя́ти за се́рце (за ду́шу) див. бра́ти;

Вхопи́ти (діста́ти, спійма́ти і т. ін.) / хапа́ти (дістава́ти, отри́мувати і т. ін.) ляща́ (ля́паса, морда́са, поморда́са, поли́чника і т. ін.) див. ухо́плювати;

Вхопи́ти (схопи́ти) / бра́ти (хапа́ти) за ба́рки див. ухо́плювати;

Дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́) див. дава́ти;

Доса́да бере́ (хапа́є, гризе́) / взяла́ (вхопи́ла, запекла́ і т. ін.) див. доса́да;

Дрижаки́ пробира́ють (беру́ть, хапа́ють і т. ін.) / пробра́ли (взяли́, вхопи́ли і т. ін.) див. дрижаки́;

(2) За гаря́че й студе́не хапа́ти / ухопи́ти – усе робити, ні від якої роботи не відмовлятися.

За студене й гаряче, як то кажуть, я Хапати мусив, голод, холод Зносити, сну, всіх втіх життя Зрікатись (І. Франко);

Лукин сам був робітний і хвалив за це Маланку, що вона знала, як то кажуть, за гаряче й студене ухопити (Н. Кобринська);

(3) Зіро́к з не́ба не хапа́ти (не зніма́ти, не здійма́ти і т. ін.) – не відзначатися особливими здібностями, розумом і т. ін.

Вона беззастережно заступалася за Копистку: зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло);

– Чого ти вічно ниєш? І те тобі не подобається в лабораторіях, і брудно тут, і зірок тобі з неба не дають хапати (Ю. Шовкопляс);

– Ну що ж, Шура... Та вона ж нічого дівчина. Зірок з неба не знімає, це правда.., але й не ледача (С. Добровольський);

Галя була дівчиною з характером, роботящою, старанною, до педантизму акуратною, але в школі зірок з неба не здіймала (В. Козаченко);

Ї́сти (лови́ти, хапа́ти) дрижаки́ див. ї́сти;

Ко́лька шпига́є (хапа́є, штрика́є) / зашпига́ла (схопи́ла, шпигну́ла) <�Ко́льки шпига́ють (хапа́ють) / зашпига́ли (схопи́ли)> <�На ко́льки схопи́ло> див. ко́лька;

Лови́ти (хапа́ти) ко́жне сло́во див. лови́ти;

Моро́з хапа́є / вхопи́в за пле́чі див. моро́з;

Моро́з хапа́є (хапа́в) див. моро́з;

О́дур бере́ (хапа́є) / взяв (ухопи́в) див. о́дур;

О́чі хапа́ють див. о́ко¹;

Спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти, упійма́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня див. спійма́ти;

(4) Хапа́ти вершки́, зневажл. – вивчати, пізнавати і т. ін. що-небудь поверхово, не заглиблюючись у його сутність.

Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать (прислів'я);

(5) Хапа́ти за по́ли (плащ, стреме́на́ і т. ін.) – беручи кого-небудь за одяг, стремена, благати, просити про щось.

– Проси ще, та не лінуйсь, кривись добре .. І не відчепись, за поли хапай, аж поки дасть (М. Коцюбинський);

– Не вибігала ж за ним услід моя паніматка, як у тій пісні, не хапала за стремена, не прохала вернутись, напитись варенухи, прибратись у голубий жупан та хоч раз іще подивитись на свою милу (П. Куліш);

(6) Хапа́ти з вогню́ (з огню́) – швидко, невідкладаючи надалі робити що-небудь.

Бичковський задумався. – Чого ви думаєте? Індик довго думав та й здох... Тут треба .. з огню хапати, хоч би й руки попекти, а не йти полапки! – крикнула Христина. – Зараз беріть листок паперу та й пишіть до Каралаєвої (І. Нечуй-Левицький).

ХАПА́ТИ², а́є, недок., безос., діал.

Вистачати (у 1 знач.).

Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу і, викарабкавшись, знову неслася далі та далі (Панас Мирний);

– На чужій землі хата, і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає (Ганна Барвінок).