хапати
хапа́ти
I -аю, -аєш, недок., перех.
1》 Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь.
|| Братися, чіпляючись за що-небудь або повисаючи на чомусь.
|| Поривчасто схоплювати кого-небудь за щось, затримуючи, зупиняючи його.
|| Захоплювати зубами, кігтями (про тварин).
|| перен. Зачіпати, чіпляти галузками, сучками, колючками і т. ін. (про рослину).
|| Швидко, жадібно підбирати що-небудь, з'їдаючи; жадібно пастися (про тварин).
|| Ловити ротом, поглинаючи; захоплювати дзьобом (про рибу, птаха); клювати. Хапатися за голову.
2》 розм. Те саме, що ловити 2), 4).
|| Нападаючи на кого-небудь, пожирати.
|| Вистежуючи кого-небудь, затримувати, заарештовувати.
|| перен. Охоплювати, полонити кого-небудь (про почуття, стан і т. ін.). Хапати за душу.
3》 розм. Брати, захоплювати що-небудь із поспіхом, у великій кількості, без розбору.
|| перев. зі сл. повітря. Жадібно, із зусиллям вбирати, втягувати в себе.
|| Спішно збирати (врожай).
|| Одержувати невисокі (перев. незадовільні) оцінки.
|| Загарбувати, привласнювати, красти, відбирати що-небудь.
4》 перен. Жадібно, швидко сприймати, осягати що-небудь (розумом, органами чуття); ловити. На льоту хапати.
II -ає, недок., безос., діал.
Вистачати (у 1 знач.).
Значення в інших словниках
- хапати — хапа́ти 1 дієслово недоконаного виду підхоплювати хапа́ти 2 дієслово недоконаного виду вистачати діал. Орфографічний словник української мови
- хапати — Рвучко брати <�схоплювати, підхоплювати>; (за що) хапатися; (втікача) ловити, лапати, переслідувати, затримувати, заарештовувати; (- сон) П. поймати; (оцінку) ШК. діставати; (далеко) сягати. Словник синонімів Караванського
- хапати — I хапатися, брати, братися, затримувати, зачіпати, зачіпляти, клювати (про рибу), лапати, ловити, перехоплювати, підбирати, підхоплювати, схоплювати, хапонути, хапуньки (дит. Словник синонімів Вусика
- хапати — ХАПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб'ю!... Словник української мови у 20 томах
- хапати — ха́па́ти вул. красти (ст)|| = бухати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хапати — Кобила здихає, а ще траву хапає. Про скупаря, що вже й умирає, а ще хотівби когось використати. Ліпше своє латане, як чуже хватане. Ліпше своє хоч і убоге, як величне а крадене. Не хапайся дурниці, не сидіти меш в темниці. Приповідки або українсько-народня філософія
- хапати — Аю, -аєш, недок., хапнути, -ну, -неш, док., нарк. Затягуватись сигаретою з наркотичною речовиною. Там пані-монікіхапають, ковтають джін-тоніки. Йде сдвіг по фазі («ТНМК»). Хапанули. Гол Київ, гол!Ще є прикол: я — народний артист («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
- хапати — (аж) за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Фразеологічний словник української мови
- хапати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- хапати — Хапа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хапати — ХАПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- хапати — Хапати, -паю, -єш гл. 1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835. 2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб. Словник української мови Грінченка