1. Приповідки або українсько-народня філософія

хапати

Кобила здихає, а ще траву хапає.

Про скупаря, що вже й умирає, а ще хотівби когось використати.

Ліпше своє латане, як чуже хватане.

Ліпше своє хоч і убоге, як величне а крадене.

Не хапайся дурниці, не сидіти меш в темниці.

Не лакомся на дурницю, бо підеш до тюрми.

Тебе ще не хапає.

Ти ще не вмираєш, пожди, я віддам.

Ухопив, як чорт грішну душу.

Узяв скоро з великою радістю. Народ уважає, що грішна душа, це чортова нагорода, що підвів її згрішити.

Ласий хапун на чужий гаманець.

Про жадібну до чужих грошей людину.

Хапай, бабо, решетом сонце.

Іронічно про те, чого не можна зробити.

Хапало в хапиці, хапиця по пиці.

Злодія треба провчити.

Хапун такий, що рідного брата злупить.

Про того, хто наживається навіть на своїй рідні.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хапати — хапа́ти 1 дієслово недоконаного виду підхоплювати хапа́ти 2 дієслово недоконаного виду вистачати діал. Орфографічний словник української мови
  2. хапати — Рвучко брати <�схоплювати, підхоплювати>; (за що) хапатися; (втікача) ловити, лапати, переслідувати, затримувати, заарештовувати; (- сон) П. поймати; (оцінку) ШК. діставати; (далеко) сягати. Словник синонімів Караванського
  3. хапати — I хапатися, брати, братися, затримувати, зачіпати, зачіпляти, клювати (про рибу), лапати, ловити, перехоплювати, підбирати, підхоплювати, схоплювати, хапонути, хапуньки (дит. Словник синонімів Вусика
  4. хапати — ХАПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб'ю!... Словник української мови у 20 томах
  5. хапати — ха́па́ти вул. красти (ст)|| = бухати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. хапати — Аю, -аєш, недок., хапнути, -ну, -неш, док., нарк. Затягуватись сигаретою з наркотичною речовиною. Там пані-монікіхапають, ковтають джін-тоніки. Йде сдвіг по фазі («ТНМК»). Хапанули. Гол Київ, гол!Ще є прикол: я — народний артист («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
  7. хапати — I -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь. || Братися, чіпляючись за що-небудь або повисаючи на чомусь. || Поривчасто схоплювати кого-небудь за щось, затримуючи, зупиняючи його. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хапати — (аж) за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Фразеологічний словник української мови
  9. хапати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. хапати — Хапа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хапати — ХАПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  12. хапати — Хапати, -паю, -єш гл. 1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835. 2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб. Словник української мови Грінченка