харкання
ХА́РКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ха́ркати і звуки, утворювані цією дією.
* Образно. Один по одному, з кашлем і харканням, полинули в темінь ночі повільні .. удари. Північ! (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- харкання — ха́ркання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- харкання — -я, с., розм. Дія за знач. харкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- харкання — ХА́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ха́ркати і звуки, утворювані цією дією. *Образно. Один по одному, з кашлем і харканням, полинули в темінь ночі повільні.. удари. Північ! (Смолич, II, 1958, 89). Словник української мови в 11 томах