харон

ХАРО́Н, а, ч.

1. У давньогрецький міфології – човняр, що переправляв душі померлих через річки підземного світу в царстві мертвих, отримуючи за це монету, яка була покладена у рот померлого.

2. У сучасній літературній мові Харон – символ смерті; зрідка – просто перевізник.

А поки те, да се, да оне, Ходімо просто – навпростець До ескулапа на ралець – Чи не одурить він Харона І Парку-прялку? (Т. Шевченко);

– Ти не стріляй. Пужливий який, чорт тут вас носить, – почувся зовсім близько голос ще одного сьогобічного діда, що витяг свого човна з лози, аби заступити нічну варту українського Харона на Дніпрі (О. Довженко).