1. Словник поетичної мови Василя Стуса

харон

харо́н

А, ч. У давньогрецькій міфології перевізник мертвих у царстві бога мертвих Аїда.

Харон суворо мовив: ні!

Пором відчалив. До Тенара

Надходить чорнокрила хмара.

В вечірнім палені огні. (ЗД:151);

Бо дибиться Гора Терпінь. За нею

Харон чекає слушної пори. (П-2:60).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харон — ХАРО́Н, а, ч. 1. У давньогрецький міфології – човняр, що переправляв душі померлих через річки підземного світу в царстві мертвих, отримуючи за це монету, яка була покладена у рот померлого. Словник української мови у 20 томах
  2. харон — -а, ч. міф. Істота у вигляді старця, що переправляла душі померлих через річку у загробному світі. Великий тлумачний словник сучасної мови