хатинка
ХАТИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до хати́на.
Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (І. Нечуй-Левицький);
Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (О. Донченко);
Квартира вчительки складалась із двох невеличких хатинок (М. Коцюбинський);
– Де ж батько? – спитав він матір, що вже поралася коло печі в хатинці через двері (Г. Коцюба);
А в тій близькій хатинці був Суфлі, і світло те блимало в його [нього] (М. Грушевський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хатинка — хати́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хатинка — див. дім Словник синонімів Вусика
- хатинка — [хатинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- хатинка — (-и) ж.; жрм; ірон. Дорогий, престижний приватний будинок. <...> колоритна постать донецького підприємця Кубова, який щовечора зазирає в чарку, гамуючи страх зробитися мішенню для кілера, а по "хатинці" якого треба ходити лишень з мобілкою... Словник жарґонної лексики української мови
- хатинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до хатина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хатинка — Хати́нка, -нки, -нці; -ти́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хатинка — ХАТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хати́на. Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (Н.-Лев., V, 1966, 241); Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (Донч. Словник української мови в 11 томах
- хатинка — Хатина, -ни ж. 1) = хата. Чи ти мене, Василю, не знаєш, що ти мою хатину минаєш? н. п. 2) = кімната. КС. VII. 431. 3) = прибік 2. Вас. 195. ум. хатинка, хатинонька. Грин. ІІІ. 308. Хатиночка. Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло неї. Шевч. 550. Словник української мови Грінченка