хворий

ХВО́РИЙ, а, е.

1. на що, чим і без дод. Який має яку-небудь хворобу, нездужає; нездоровий; слабий; протилежне здоровий.

– Бабусенько! Скажи.., де я? – В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Т. Шевченко);

Самотній, хворий, думаю в хатині, – Круг мене темна, тиха, сонна ніч (І. Франко);

Це він вперше бачив Воронцова після тої зустрічі під дотами, коли Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (О. Гончар);

– Я був хворий. – Чим? – Сердечним припадком (О. Довженко);

Образ тяжко хворої матері, що лежала на соломі, в сінях чужої хати, з того часу не кидав Галининої уяви (Іван Ле);

Карнаух підсів до старшого чабана, і чути було, як він стишеним голосом розповідає про якусь “оту”, що “знов не пасеться”, що “заскучала чогось” – йшлося, видно, про хвору вівцематку (О. Гончар);

// Уражений хворобою (про органи і частини тіла).

А думки, як черва, ворушаться в голові, точать її хворе серце (Панас Мирний);

Чубенко мовчав, сидячи на лаві, хворе тіло його здригалося від холоду й від жару, а треба було напружити всю увагу, скупчити всі сили, слухати, прислухатися й вирішувати (Ю. Яновський);

Командувач підписав наказ про дальший розвиток операції й тоді лише дозволив собі відпочити. Стомлена вкрай людина лягла на лежанку й почала розтирати хворе коліно. Була шоста година ранку (Ю. Яновський);

Зубний лікар школи на хворий зуб Юркові пломбу поставив (з газ.);

// Який свідчить про поганий стан здоров'я людини, наявність у неї якоїсь хвороби.

[Руфін (хворим голосом):] На богів, прошу вас, друзі, тихше. Я не можу. Такий страшенний біль... (Леся Українка);

Мати зітхала й тепло з хворим усміхом на посмаглих устах дивилась на дітей (А. Головко);

// Уражений хворобою (про рослини та їхні плоди).

Ніч була надзвичайно ясна, тиха. Дерева, удень такі нещасні та хворі, тепер здавилися зграбні та стрункі, мов постаті русалок (Леся Українка);

// у знач. ім. хво́рий, рого, ч.; хво́ра, рої, ж.; хво́ре, рого, с.; мн. хво́рі, рих. Нездорова, недужа, слаба людина.

Соломія нагнула комиш і зробила хворому ложе. Не зводячись, він міг зачерпнути пригоршнею води (М. Коцюбинський);

Біля амбулаторії зібралося чимало людей. То хворі ждали прийому лікаря (Ю. Збанацький).

2. перен. Те саме, що нездоро́вий 3.

[Орест:] Єсть і в наші часи блакитні троянди, але се ненормальні створіння хворої культури, продукт насильства над природою (Леся Українка);

Їхні зізнання були тільки виплодом чиєїсь хворої фантазії, чи їхніх власних кривавих марень, проте не йому, не Яцубі, було розбиратись тоді, хто з них винуватий, хто ні (О. Гончар).

(1) Амбулато́рний хво́рий – хворий, який одержує медичну допомогу в амбулаторії, особисто відвідуючи її; Обробля́ти / оброби́ти хво́рого (пора́неного і т. ін.) див. обробля́ти¹.

△ (2) Венери́чний хво́рий – людина, що хворіє венеричною хворобою.