1. Словник синонімів української мови

хворий

ХВО́РИЙ на що, чим і без додатка (який має якусь хворобу, нездужає), НЕЗДОРО́ВИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕДУ́ЖНИЙ розм., СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст., НЕЗДУЖА́ЛИЙ рідше, ТРУДНИ́Й рідше. Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (О. Гончар); Малий і хворий я лежав, Пригрітий теплою рукою моєї матері (Я. Щоголів); (Лікар:) Що се ви, панночко, такі сьогодні якісь знервовані, може, нездорові? (Леся Українка); Він лежить недужий у хаті один (І. Цюпа); — Я була тоді троха слаба... В мене, бачте, мігрень (І. Нечуй-Левицький); Марін.. Не плакав, не корився, не зітхав, Стояв мов труп або смертельно хорий (І. Франко); "Проскуру спекти можна, на часточку подати попові о здравії болящої Горпини" (О. Донченко); Співав (О. Вересай) — похилий, нездужалий, Співав і серцем молодів (М. Рильський); Яковові трохи покращало; зате мати така трудна (Панас Мирний).

ХВО́РИЙ ім. (людина, яка хворіє), НЕДУ́ЖИЙ, СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст.; ПАЦІЄ́НТ (людина, що звертається до лікаря); ЛАЗАРЕ́ТНИЙ розм., заст. (той, хто лежить у лазареті). Сила опору смерті вмираючого помножила силу волі лікаря, і цю силу лікар повертав хворому сторицею (О. Довженко); В Лесі тілько було й роботи, що копати коріння, варити зілля та сидіти над недужим (П. Куліш); Старому та слабому годи завше, як малому (прислів'я); Параска сиділа коло хорої (Г. Хоткевич); Старий Трохим по надвір'ю, Мов убитий, ходить. Катерина ж з болящої І очей не зводить (Т. Шевченко); Лікарка дає пацієнтові кілька незначних порад і виписує рецепт на снотворне (Л. Дмитерко); З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хворий — (який занедужав) недужий, нездоровий, слабий, розм. хорий. Словник синонімів Полюги
  2. хворий — хво́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. хворий — ХОРИЙ,недужий, нездоровий, жм. слабий, болящий, нездужалий, ХВОРОБЛИВИЙ Словник синонімів Караванського
  4. хворий — Безздоровний, болящий, занепалий, кволий, млілий, недолугий, недолужний, недужий, нездужий, немічний, онемощілий, слабий, слабовитий, слабуватий, смерченний, трудний (тяжко хворий), хворенький, хворлявий, хворний, хворобливий, хворовитий, хворуватий... Словник синонімів Вусика
  5. хворий — [хворией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. хворий — ХВО́РИЙ, а, е. 1. на що, чим і без дод. Який має яку-небудь хворобу, нездужає; нездоровий; слабий; протилежне здоровий. – Бабусенько! Скажи.., де я? – В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. хворий — -а, -е. 1》 на що, чим і без додатка. Який має яку-небудь хворобу, нездужає; нездоровий; прот. здоровий; пацієнт. || Уражений хворобою (про органи і частини тіла). || Який свідчить про поганий стан здоров'я людини, наявність у неї якоїсь хвороби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хворий — вали́ти з хво́рої голови́ на здоро́ву. Перекладати вину з винного на невинного; звинувачувати невинного. — До цієї каменюки, що в мене на душі, ти теж в якійсь мірі причетний.— Що ще скажи! — похопивсь Віктор.— Вали з хворої голови на здорову! (А. Фразеологічний словник української мови
  9. хворий — Хво́рий і хо́рий, -ра, -ре; прикм. хво́рий і хо́рий, -рого; -рі, -рих; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хворий — ХВО́РИЙ, а, е. 1. на що, чим і без додатка. Який має яку-небудь хворобу, нездужає; нездоровий; протилежне здоровий. — Бабусенько! Скажи.., де я? — В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. хворий — Хворий, -а, -е Больной. Не вставай: ти хвора. Шевч. 192. Хворий лежить, та без пом'яти хліб їсть. Ном. № 8136. Словник української мови Грінченка