хвостик

ХВО́СТИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до хвіст 1–10, 12.

Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (І. Нечуй-Левицький);

Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній);

Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу .. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик – і зникне (М. Коцюбинський);

Дуже чудно і навіть якось смішно дивитись, як на лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу .. Їздити, властиве, зовсім нема по чому, .. але тут .. люди чіпляються до кожної приключки, щоб показати санки і хоч хвостик якого-небудь поганенького хутра (Леся Українка);

Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби. Крила в них сизі, груди червоні, хвостики чорні (Панас Мирний);

Яблука сиділи одне біля одного так щільно, що деякі з них були витіснені і трималися на довгих хвостиках (М. Чабанівський);

В воскові пальці бере делікатно, за білий хвостик редьку, і йому так приємно, що все таке гарне, .. смачне (М. Коцюбинський);

Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди і знову захоплено, нервово викривляв хвостики на нотнім папері... (Олесь Досвітній).

2. перен., розм. Частина чого-небудь; кінчик.

Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню, а я ще маю до нього доточити новий хвостик (огляд на українську драму) (Леся Українка);

// Дуже мала (перев. остання) частина періоду, часу.

– А я? – запитав сам себе Зуб. – А, мабуть, теж полетів би [на Марс], тим більше, що поставлено на карту тут було б не так багато – лише якийсь мізерний хвостик життя (В. Собко).

◇ Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) див. бі́гати;

(1) Бі́гти хво́стиком (д) див. бі́гати;

Дівча́чий хвіст (хво́стик) див. хвіст;

(2) З хво́стиком – з надлишком, з надбавкою, перев. невеликою; з перевищенням, над якусь міру.

– Їй-богу, мало сотні карбованців.. Треба дві або й три сотні та ще й з хвостиком, – сказав Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький);

Шугалія посіяв півтора, Барило – гектар з хвостиком (В. Кучер);

Моло́ти хво́стиком див. моло́ти;

(3) Ті́льки хво́стиком мелькну́ти (д) див. мелькну́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвостик — хво́стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хвостик — Викривлена частина запису ноти, що додається доштилю. Кількість Х. показує тривалість ноти (восьма, шістнадцята,тридцять друга, шістдесят четверта і т.д.). Словник-довідник музичних термінів
  3. хвостик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до хвіст 1-10), 12). 2》 перен., розм. Частина чого-небудь; кінчик. || Дуже мала (перев. остання) частина періоду, часу. З хвостиком — з надлишком, з невеликою надбавкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хвостик — бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Фразеологічний словник української мови
  5. хвостик — ХВО́СТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хвіст 1-10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Н.-Лев., III, 1956, 377); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. хвостик — Хвостик, -ка, хвостиченько, -ка, хвостичок, -чка м. ум. отъ хвіст. Словник української мови Грінченка