хвостик

бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Ю. Збанацький). бі́гти хво́стиком. — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері.— Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (І. Муратов); Він бачив, що .. Власов утюрився (закохався) в його сестру, що хвостиком бігав би усюди за нею (Панас Мирний).

дівча́чий хвіст (хво́стик), фам. Хлопець, який полюбляє дівчат та їхнє товариство. Коли Михайлові, відомому на все село дівчачому хвостові, нагадують про Орисю, він опускає очі і щоки його спалахують рум’янцем (З журналу); — Оце ще дівчачий хвостик — тільки біля них його і видно (Сл. В. Ужченка).

з хво́стиком. З надлишком, з надбавкою, перев. невеликою; з перевищенням, над якусь міру. — Їй-богу, мало сотні карбованців.. Треба дві або й три сотні та ще й з хвостиком,— сказав Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); Шугалія посіяв півтора, Барило — гектар з хвостиком (В. Кучер).

ті́льки хвосто́м мелькну́ти, ірон. Дуже швидко піти, поїхати, побігти, втекти, зникнути і т. ін. звідкись. — Весною, як натиснуть наші невичерпні резерви,— німець тільки хвостом мелькне (А. Хорунжий). ті́льки хво́стиком мелькну́ти. — Прибор чаю… живо! — скомандував Проценко. Прислужник тільки хвостиком мелькнув і зразу скрився (Панас Мирний); — Дурне мишеня, — сказала Тоня і так перелякала її цим, що та тільки хвостиком мелькнула (Г. Епік).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвостик — хво́стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хвостик — Викривлена частина запису ноти, що додається доштилю. Кількість Х. показує тривалість ноти (восьма, шістнадцята,тридцять друга, шістдесят четверта і т.д.). Словник-довідник музичних термінів
  3. хвостик — ХВО́СТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хвіст 1–10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (І. Нечуй-Левицький); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  4. хвостик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до хвіст 1-10), 12). 2》 перен., розм. Частина чого-небудь; кінчик. || Дуже мала (перев. остання) частина періоду, часу. З хвостиком — з надлишком, з невеликою надбавкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хвостик — ХВО́СТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хвіст 1-10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Н.-Лев., III, 1956, 377); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. хвостик — Хвостик, -ка, хвостиченько, -ка, хвостичок, -чка м. ум. отъ хвіст. Словник української мови Грінченка