хвостище
ХВОСТИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до хвіст 1–10.
Дедалі в самій бухті розгойдуються хвилі. Вони світять зеленими ребрами, і їхні лапаті хвостища щосили хлещуть об сірий берег (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвостище — хвости́ще іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хвостище — [хвостишчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
- хвостище — -а, ч. Збільш. до хвіст 1-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвостище — ХВОСТИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до хвіст 1-10. Дедалі в самій бухті розгойдуються хвилі. Вони світять зеленими ребрами, і їхні лапаті хвостища щосили хлещуть об сірий берег (Донч., II, 1956, 214). Словник української мови в 11 томах
- хвостище — Хвостище, -ща с. ув. отъ хвіст. А що ти, хвостище-помелище, гадало, як од того проклятого хортища втікало? Рудч. Ск. І. 116. Словник української мови Грінченка