хиляти

ХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.

1. що. Колихати, хитати, гойдати.

Та вітер повіває, билину хиляє (П. Чубинський);

В садочку вітоньки гне буря, хиляє, Листки рве так ніжні, слабі так, мов ти, І квіти нещадно зриває (Уляна Кравченко);

// Нагинати, опускати.

Тільки ж мені пари, що дівчина Галя. По саду гуляла, вишеньки хиляла, ягідки зірвала, в пучечки зв'язала (з народної пісні);

* Образно. Голови недоля вниз хиляє (І. Франко).

2. що і без прям. дод., перен. Те саме, що хили́ти 3.

– Та й добра ж у вас слив'янка! Така смачна, що я, мабуть, не швидко оце вирвусь з вашої хати, – сказав Млинков-ський, хиляючи наливку (І. Нечуй-Левицький);

Був тут .. один молоденький, личко біле, ручки маленькі, як у панянки, і червонів чуть що завжди як панянка; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв!.. (С. Васильченко);

Льотчики жартували, співали пісень, старші навіть потроху хиляли із заповітних фляжок (Л. Первомайський).

3. Вештатися, тинятися.

Чорною марою тиняється вона по тому сліду, хиляє то направо, то наліво, куди він поверне (Панас Мирний).

(1) Сон хиля́є кого – те саме, що Сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) (див. сон¹).

Сон хиляє її, а з саду доноситься регіт (Панас Мирний);

Вона вже кілька ночей спала дуже потроху і тепер почувала, що сон так і хиляє її: от-от упаде й засне на вулиці (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

хиляти

Значення в інших словниках