хилятися

ХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.

1. Колихатися, хитатися, гойдатися.

Рис у сонячних затонах затишних Шумить, хиляється на стеблах золотих (І. Вирган);

Першим прибув до причалу катер. На флагштоку кволо хилявся червоний прапорець, а на палубі, гостро вдивляючись у натовп, стояли з рушницями матроси (П. Панч);

// Хитатися в різні боки (про людину).

[Палажка:] Іду сюди, а щось на порозі сидить. Думала – вона. – Хвенько! гукаю. А воно – як замурчить!.. Коли придивлюся, аж то Хведір сидить і хиляється на всі боки (Панас Мирний);

Бідна Леся, мабуть, добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху: хилялась, як п'яна, і нічого не знала, що з нею діється (П. Куліш);

// Пригинатися, схилятися.

Недалеко до півночі з його [шинку] вийшло два чоловіки і то спотикаючись, то хиляючись один на одного, вони простували на гору (Панас Мирний);

Хиляючись до тих квіток палких, Я чув, що й спів солодкий з них виходить, Мов пасма тонів ніжних і м'яких (І. Франко);

Підбився я, хиляючись сам коло печі... (Ганна Барвінок).

2. Вештатися, тинятися.

– Не було, Христе, гіршого лиха, як те кріпацтво! Якби не воно, – хіба б я хилялася отак по світу, як оце хиляюся? (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

хилятися

Значення в інших словниках