хисткий

ХИСТКИ́Й¹, а́, е́.

1. Який хитається з боку на бік або згори донизу; хиткий.

Хисткий човник перетинав Неву насупроти Академії (О. Ільченко);

Матрос .. зневажливо свище. Він почуває під ногою хистку палубу судна, і йому не треба твердішої опори (Ю. Яновський);

// Який може легко зміщуватися, гойдатися, є поганою, ненадійною опорою через свою неміцність, зношеність, ветхість і т. ін.; нестійкий.

Їй здавалося, що стоїть вона на хисткій кладці серед широкої та глубокої [глибокої] річки (Панас Мирний);

З розгону напливає берег .. Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (М. Стельмах);

Хисткий дощаний тротуар привів їх до скверика (М. Зарудний);

Параска з дітьми оселилася в льоху, в який треба було сходити по хисткій драбинці, піднімаючи дошку, що була водночас і покрівлею, і дверима (Л. Первомайський);

Спритно перескочивши на хистку крижину, він іще раз випробував свого дрючка (О. Ільченко);

Недужа Ярина й Олена змарніла Самі залишились в хисткому наметі (П. Воронько);

Я сіла на хисткий ослін, який весь обріс смородиною (М. Чабанівський);

Матрац був жорсткий і ліжко короткувате та хистке (Н. Рибак);

Спершись на хисткі поруччя, хлопці замріяно дивились на воду (В. Кучер);

// Досить нестійкий, невпевнений (про ходу, рухи і т. ін.).

Начко встав з крісла, хистким кроком поступив до софи в протилежнім куті кімнати (І. Франко);

Він не хотів повертатись до ліжка – це означало б скоритись недузі, – зробив кілька хистких кроків і сів на м'яку, вкриту чохлом канапу (Л. Дмитерко);

// Який утратив силу через хворобу, втому тощо (про ноги); кволий, ненадійний.

Наші сталеві шоломи у місячному сяйві тьмяно поблискують, наші задубілі тулуби на хистких ногах ритмічно похитуються, дула наших гвинтівок коливаються, мов голі, безлисті стебла (П. Колесник);

З-під стіни важко підвівся Микита Волоков. Ледь переставляючи хисткі, негнучкі ноги, в грубезних, поруділих армійських черевиках, підійшов до плитки (В. Козаченко);

// Який легко згинається; гнучкий.

Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл, – і щиро покохала його наша гордовита Катря (Марко Вовчок);

Хисткий, як билина, рівний, як очеретина, жвавий,як щиглик, виростає Івась (І. Нечуй-Левицький);

Літом замість трави виріс на ній [луці] шувар.., а декуди купками вибуяла хистка тростина (І. Франко);

Іноді хтось із прохожих спинявся на хвилинку, щоб глянути .. на хистку Альошину постать (І. Микитенко).

2. Який тьмяно, нерівно світиться, мигає, блимає (про світло, вогонь тощо); мерехтливий, невиразний, ряхтливий.

Вона [дівчина] була така марна, така виснажена, що навіть в хисткому освітленні ночі обличчя її біліло, як полотнина, а очі підкреслено виділялись, великі, блискучі (О. Кундзич);

Хисткий вогонь, а найбільше чистий, незрадливий слух допомагають керманичам не збитися з течії (М. Стельмах);

З незапам'ятних часів людину приваблював і хвилював своєю таємничістю ніжний диск місяця, його хистке сріблясте світло (з наук.-попул. літ.);

// Не чітко окреслений.

Земля під сонцем парувала, і обрій видавався тремтячим і хистким (О. Ільченко);

Упали білорунні хвилі, Замовкло море. На піску Ліг жовтий шум. Вітрила білі Не мчали в далечінь хистку (М. Рильський);

// Який перебуває весь час у русі й не має сталої, постійної форми.

Увечері пурхне Між гурт хисткий вона до танця [танцю] (П. Грабовський);

– Це добре, що ти його захищаєш, – почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму, що закручувався в химерні хисткі кільця (С. Голованівський);

Величезні масиви узбережжя здаються хисткими кучугурами сухого піску, – беззахисного перед стихією (П. Колесник).

3. перен. Який легко піддається чужому впливові, непостійний, нестійкий у своїх поглядах, переконаннях, вчинках.

Я теж тривожний, хисткий, змінливий, неначе тінь (М. Коцюбинський);

Ми повинні не забувати, що ворожа агітація завжди розраховує на найбільш нестійких з-поміж нашого середовища, на найбільш хистких і недозрілих у своїм світогляді (П. Тичина);

// Малопереконливий, недостатньо обґрунтований.

Зараз вона чітко її викладала, не добачаючи, що обґрунтування тої пропозиції були хисткі, мали дивовижні тріщини та пропуски (Іван Ле);

Його аж перехитувало від пекучих ударів слів. І тільки один хисткий довід міг виставити проти них: я ж заради .. свого щастя поїхав до Варчуків (М. Стельмах);

// Який не гарантує, не забезпечує досягнення чого-небудь; ненадійний, непевний.

З хисткої теми треба було звернути (Іван Ле);

Невеселі святки були Грицькові того року. Не те, щоб він дуже жалів про Настю, неприємний був самий факт, що відкрив йому очі на хистке його становище (А. Головко);

// Який не триває довго; швидкоплинний, короткочасний.

Я віддаюсь життю легкому: Читаю мало, довго сплю, Хисткої слави не ловлю (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

4. розм. Слабкий фізично, слабкого здоров'я.

– Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка! (Ганна Барвінок);

[Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний – не до зброї, до ліри .. він удався, до весняних пісень... (Леся Українка);

// Несильний, слабий (про голос).

– Одну люлечку! – і вже благальне тремоло бриніло в його хисткому тенорі, яким він завше розмовляв з дружиною (О. Ільченко).

ХИСТКИ́Й², а́, е́, до чого і без дод., діал.

Який має хист (у 1 знач.); здібний, умілий.

Ну, вже й хисткий хлопець (Сл. Б. Грінченка);

Та скора ж, та хистка, як та ластівка! (Ганна Барвінок);

Тілько ж і Петро був козак – не дитина: мав батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу (П. Куліш);

– Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (В. Логвиненко).